Вони не чекають, доки хтось розв’яже проблеми у місті, а діють самі. “Фонд розвитку громади” у Краматорську розпочався як ініціатива двох друзів і за 13 років виріс у велику мережу підтримки. Від освітніх заходів і культурних просторів до гуманітарної допомоги та відновлення інфраструктури — ця організація об’єднує людей, які готові допомагати.
Як їм вдалося не лише вижити у воєнні часи, а й розширити діяльність — розповів журналістам Вільного радіо співзасновник організації Станіслав Черногор.
Громадська організація “Фонд розвитку громади” працює у Краматорську з 2012 року. Її заснували Станіслав Черногор та його товариш Олександр Олійник.
“Ми зрозуміли, що треба не лише писати в соцмережах про проблеми, а й діяти. Так і вирішили створити організацію. Вчора (розмова записана 25 лютого 2025 року, — ред.) їй виповнилося 13 років з моменту заснування”, — розповідає голова ГО “Фонд розвитку громади” Станіслав Черногор.
Спочатку організація запустила в Краматорську “Вуличний університет” — це були відкриті лекції та зустрічі просто неба. Проєкт впровадили за підтримки Посольства США. Заходи проводили на базі Краматорської центральної бібліотеки, і з часом навколо них згуртувалася активна спільнота.
Згодом з’явилися й інші ініціативи: український розмовний клуб “Файно”, ігровий клуб, English Speaking Club та зустрічі фотографів-аматорів. Організація поступово розвивалася, залучала нових людей і створювала можливості для спілкування та навчання.
До 2014 року команда також допомагала містянам з оформленням документів та іншими бюрократичними справами. Активісти займалися адміністративними послугами й робили систему зручнішою.
Згодом взялися й за допомогу довкіллю. Разом із Сіверсько-Донецьким басейновим управлінням волонтери досліджували якість води у річках, виявляли проблеми й шукали їх рішення. Проби брали навіть у Бахмутці — бо те, що тече в ній, зрештою опиняється у Сіверському Дінці.
Коли на сході почалася війна, у Краматорську бойовики захопили адміністративні будівлі. Станіслав згадує: у місті панував хаос. Тоді команда вирішила створити волонтерський штаб “СОС-Краматорськ”.
“Ми тоді об’єдналися, щоб допомагати тим, хто залишився в місті — надавали інформацію щодо безпечного виїзду, об’їзду блокпостів сепаратистів. Багато хто з нас сам став вимушеним переселенцем, але не відійшов від громадської діяльності. З вересня 2014 року почали надавати допомогу переселенцям, що приїхали в Краматорськ. Згодом до нас долучились близько 40 волонтерів-ВПО”, — розповідає голова організації.
З часом волонтерська ініціатива “СОС-Краматорськ” переросла у благодійний фонд “Руки друзів”.
До повномасштабної війни у команді працювали 20 людей. Згодом ініціатива розширилася та розділилася на дві окремі організації, які наразі об’єднують вже 55 працівників.
Фонд “Руки друзів” працює у 9 областях: займається доставкою різноманітної гуманітарної допомоги та відновленням інфраструктури. Він допомагає колективним центрам, школам, дитсадкам, а також лікарням у постраждалих від війни громадах.
У Краматорську ж продовжує працювати громадська організація “Фонд розвитку громади”. Вона опікується літніми людьми, людьми з інвалідністю й переселенцями з усієї Донеччини. Також створює місце, де можна не тільки отримати допомогу, а й просто провести час у компанії.
“Працюємо у Краматорській, Слов’янській, Дружківській та Олександрівській громадах. У нас є громадський простір “БезМеж”. Це місце, куди можуть прийти всі — і місцеві, і переселенці. Тут тренінги, майстер-класи, культурні заходи. І що важливо — тут є психологічна підтримка. Ми хочемо, щоб люди не закривалися в собі”, — пояснює Станіслав Черногор.
Після початку повномасштабного вторгнення команда виїхала до Вінницької області. Але цей переїзд не був спонтанним і необдуманим.
“Ми вже розуміли, де будемо працювати, яку користь суспільству і приймаючим громадам будемо приносити. Власне, так і вийшло. Нам було досить легко заходити в громади, враховуючи наш досвід, працювати, ремонтувати школи та дитячі садки, постачати медичне обладнання в лікарні”, — розповідає співзасновник організації.
У травні 2024 року команда залишила гуртожиток на Вінниччині, де тимчасово проживала після релокації. Дехто повернувся у Краматорськ і продовжив працювати там, інші ж переїхали до Вінниці, де орендували офіс.
“У Вінниці працює частина команди “Міжнародного благодійного фонду “Руки друзів” з основним фокусом на чотири області Центральної України”, — каже співзасновник “Фонду розвитку громади”.
Сам він разом із заступницею наразі живе у Кропивницькому. Це, пояснює він, зручна локація для роботи, адже звідси легко доїхати і до Вінниці, і до Краматорська, і до Києва.
“А ще — до наших партнерів у Херсоні, де ми періодично працюємо”, — додає він.
З 2016 року організація активно підтримує нечуючих людей, які проживають у Донецькій області або виїхали, але потребують супроводу чи перекладу на жестову мову. Однак бойові дії та зростаючі потреби змушують розширювати напрями допомоги. Одним із нових напрямків діяльності “Фонду розвитку громади” нині є піклування про людей похилого віку та з інвалідністю.
“У нас є соціальні працівники, які відвідують стареньких удома, допомагають по господарству, проводять індивідуальні майстеркласи. Це дуже важливо для людей похилого віку”, — розповідає Станіслав.
Соціальні опікуни допомагають з доставкою продуктів та ліків.
Громадський простір “БезМеж” у Краматорську відкрив свої двері 10 березня 2024 року. Як згадує керівниця проєкту ГО “Фонд розвитку громади” Олена Костенко, першим заходом у цьому просторі став концерт австралійського музиканта, який тоді подорожував Україною. Відтоді осередок став місцем для різноманітних подій, які проходять на постійній основі.
“Ми проводимо групові заняття з психологом, уроки акторської майстерності, щоп’ятниці збираємося на настільні ігри, а ще влаштовуємо майстеркласи. Наприклад, люди приносять свої старі прикраси, а під керівництвом дизайнерки переробляють їх на більш сучасні. Розписували писанки, ліпили з глини, а незабаром будемо робити мотанки”, — розповідає Олена.
Також у цьому просторі часто виступає музична група “На часі”, адже це чи не єдине місце, де гурт може грати публічно. А ще сюди можна прийти на поетичні читання й кінопокази.
“До нас приїжджав львівський режисер Павло Дідула, який показував документальний фільм про свого загиблого побратима. Але ми теж просто збираємося подивитися фільми з Netflix — людям важливо бути разом”, — каже Олена.
Одна з відвідувачок простору, художниця Вікторія Гончаренко, запропонувала іншим розписати камінці та розкласти їх у парку. Так з’явилася ініціатива “Камінці на щастя”. Люди гуляли містом, знаходили розфарбовані камінці, фотографували й ділилися світлинами у соцмережах. Цю ідею публікували у ЗМІ, а також на сайт міської та обласної адміністрацій, ділиться Олена Костенко.
А нещодавно у просторі з’явився ще один напрямок — допомога ветеранам.
“Ми запросили до роботи молодого й ініціативного ветерана. Разом із ним досліджуємо, які потреби є у ветеранів у Краматорську. Це можуть бути реабілітаційні програми, медична допомога чи інші послуги. Плануємо реалізовувати цей напрямок діяльності разом із міською та обласною адміністраціями”, — розповідає Олена.
Щомісяця, додає вона, “БезМеж” відвідують близько 200 людей.
“Багато заходів ініціюють самі відвідувачі. Нам вдалося створити середовище, де люди можуть проявляти себе. Це місце, де народжуються нові ініціативи, з’являються нові знайомства, а головне — люди відчувають себе частиною громади” — каже керівниця проєкту ГО “Фонд розвитку громади” Олена Костенко.
“Головний виклик для нас — це доступ до ресурсів, — каже Станіслав. — Ми бачимо можливості, знаємо, як допомагати ефективно, але іноді бракує фінансування або можливості швидко домовитися з партнерами”.
Ще однією серйозною проблемою для організації зараз є обмеження на виїзд за кордон для доставки гуманітарної допомоги, навчання та зустрічей із донорами й партнерами. Це важливо для залучення допомоги, стверджує співрозмовник, але через бюрократичні перепони реалізувати це складно.
Викликом залишається й комунікація з місцевою владою.
“Коли у тебе є реальні справи за плечима, то влада більш зацікавлена у співпраці. Але якщо це нова організація, тобі можуть не довіряти, підозрюючи, що ти “рускомірець” або хтось, хто просто хоче доступу до інформації”, — каже співзасновник організації Станіслав Черногор.
Через таку недовіру, додає він, деякі громади досі не отримали ремонтів у школах.
Та “Фонд розвитку громади” не полишає спроб потоваришувати з місцевими адміністраціями. Наприклад, нещодавно активісти прийняли участь у спільній нараді з головою Донецької обласної адміністрації, під час якої обговорили проблему браку памперсів для літніх людей.
“Ми порушили питання перед донором, і вже за три тижні маємо отримати першу партію допомоги”, — ділиться планами Черногор.
Директор “Фонду розвитку громади” підкреслює: його команда орієнтується не на кількість грантів, а на нові довгострокові партнерства.
Одним із нових партнерів стала організація Міжнародний комітет порятунку International Rescue Committee.
“Вони допомагають нам із гуманітарною та соціальною допомогою для літніх людей і людей з інвалідністю. Також ми тепер маємо можливість використовувати спеціалізований мікроавтобус для перевезення маломобільних громадян, обладнаний спеціальним підйомником”, — розповідає Станіслав.
А ще завдяки литовським партнерам активісти змогли декілька разів відвезти дітей із Донеччини на відпочинок за кордон.
“Ми вже більше ніж сто дітей за шість років відправили до Литви, у чудовий табір. Сподіваємося, що цього року теж повеземо. Минулого року транспортні витрати до Литви групи дітей загиблих краматорців профінансувала Краматорська міська рада”, — розповідає Станіслав.
Допоки є можливість, фонд залишатиметься у регіоні й допомагатиме тим, хто цього потребує найбільше, підсумовує керівник організації.
Раніше ми розповідали про громадську організацію “Слов’янський культурний центр “Задзеркалля”, яка виросла з ініціативи студентів-ентузіастів і сьогодні допомагає молоді розвиватися, зокрема й на Донеччині.
Ця стаття стала можливою за підтримки програми “Голоси України”, яка є частиною Ініціативи Ганни Арендт і реалізується Лабораторією журналістики суспільного інтересу спільно з Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини. Програма не впливає на редакційну політику, а даний матеріал містить виключно погляди та інформацію, отриману редакцією.