Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, хто загинув від російсько-української війни. Згадаймо Дмитра Пєтухова з Дніпра. В перші дні повномасштабного вторгнення 19-річний студент добровільно став на захист країни. Військовослужбовець боронив Донеччину та загинув у лютому 2023 від російських обстрілів.
Про загибель бійця повідомила подруга його батьків Юлія Сегеда.
Дмитро Пєтухов родом з Дніпра. У 2020-му він закінчив місцевий ліцей інформаційних технологій, а згодом вступив до Дніпровської політехніки.
“Завжди був принциповим і справедливим, оптимістичним і життєрадісним, винахідливим і відповідальним за будь-яку доручену йому справу”, — таким запам’ятали Дмитра в ліцеї.
“Усе життя був справжнім патріотом і борцем за справедливість, завжди дотримувався власних принципів та був дуже відповідальним”, — пишуть на сторінці рідного університету хлопця.
Дмитру було 19, коли почалася повномасштабна війна. У перші дні вторгнення він вирішив залишити навчання та став до лав Сил Територіальної оборони.
“Хотів довести собі, друзям і родичам, що не допустить ворожу силу на рідну землю. На будь-яке завдання йшов у перших рядах: безстрашно, сміливо, мужньо”, — кажуть викладачі.
На війні юнак отримав позивний “Морс”. Він служив у 232-му окремому батальйоні ТРО, записався у штурмову групу та був у найгарячіших точках Донеччини.
“Рішучий, сміливий, ідеалістичний та патріотичний 20-річний Діма. Саме такі рвонули до військкоматів як тільки почалось вторгнення. Я знаю його з дитинства, він зростав разом з моєю старшою донькою, син моїх друзів. Я дивлюсь їхні дитячі фото і не можу стримати сльози”, — згадує Дмитра подруга його батьків Юлія Сегеда.
Дмитро боронив Батьківщину близько року. Хлопець загинув 25 лютого 2023-го біля Великої Новосілки на Донеччині під час російського обстрілу.
Пам’яті Дмитра Пєтухова мама його однокласниці Марина Яланська присвятила вірша:
Ми маємо пам’ятати.
Хлопчину, якому двадцять,
Відверті, незламні двадцять віднині на цілий вік.
Не зрадити. Не згубити. І знати, назавжди знати
Якою страшною ціною в наш дім повертає мир.
Ми маємо не забути. Про тих, хто нас захищає,
І кожного, хто додому вже не прокладає шлях.
Про кожну болючу втрату.
Про кожного сина й тата.
Про кожну знищену хату.
Про зламані вщент життя.
Ми маємо гідно жити. Світити. Любити. Гріти.
Тримати незгасну свічку, що випала з їхніх рук.
За кожного, хто боровся, щоб рідний дім боронити.
За кожного, хто сьогодні трима оборони круг.
І коли не стане сили нам йти або просто встати,
Обіймуть герої серцем, щоб ми не збились з доріг.
Очима цього хлопчини згадається нам війна ця.
Хлопчини, якому двадцять.
Віднині на цілий вік.
24 лютого прийшов наказ про присвоєння Дмитру звання молодшого сержанта, але юнак так і не встиг про це дізнатися. Зараз його рідні просять підтримати петицію, аби Дмитро отримав статус Героя України.
У захисника залишилися батьки та сестра. Світла пам’ять.