Як розвивати свій бізнес в маленькому місті?
Історія кравця з Часів Яру
На сьогодні кравець Олександр Копцов з Часів Яру має багаторічний досвід у роботі з вишивкою, відправляє свої роботи по Україні і далеко за її межами. Журналісти Вільного радіо поспілкувалися з майстром, і розпитали про його шлях від ідеї до реалізації.
ЯК ВСЕ ПОЧИНАЛОСЯ
Олександру Копцову 36 років, він народився на Чукотці. Однак коли хлопцю було 2 роки, батьки переїхали в Часів Яр. Тут родина залишилася жити на постійній основі. Коли закінчилися шкільні роки, ідей про те, куди вступити, ще не було. Тож Олександр вирішив іти за коханою та вступив в Донецьке училище на кравця.

"Разом із своєю колишньою дружиною пішов навчатися. В принципі, вступити туди — це було її рішення. А я, як і всі хлопці, які бояться втратити кохану, просто заради інтриги туди вступив, і почав дізнаватися про професію", — розповідає Олександр.

Чоловік згадує: коли починав навчання — навіть не думав, що вишивання стане основною справою його життя. Перші лекції не викликали цікавості, однак настрій хлопця змінили люди, які оточували.
"Там була майстриня, Тетяна Василівна, вона приходила до мене в гуртожиток, і, напевне, щоденно казала "Саша, вчи, тобі це буде потрібно". І в один момент щось в голові перемкнуло, і я почав вчитися строчити на машинці", — говорить майстер.
Тоді і вийшли перші брюки та спідниця. Хлопець зрозумів — у нього виходить, і виходить дуже добре. Тоді і з'явився інтерес до вишивальної справи.
Ось як коли батько приходить до сина, дає якийсь цікавий інструмент, дає в руки і каже "Давай спробуємо". Так було і з майстринею. Вона прийшла і сказала: "Давай спробуємо", — згадує Олександр Копцов.
Багато людей звикли до того, що швацтво — суто жіноча справа. Однак Олександр Копцов у стереотипи про "жіночність" не вірить: "Тут я не бачу гендерної різниці, чи то там жінка, чи то чоловік. Є такі спрямування, де добре працює чоловік, з важкими тканинами. Десь жінка краще працює. Це така сфера діяльності, де і чоловік, і жінка можуть себе однаково реалізувати".
ВІДКРИТТЯ БІЗНЕСУ
Для відкриття своєї справи взяв 45 тис гривень в кредит у банку. На них купив дві вишивальні машинки, оверлок, тканину.
Він починав у 2004 році. На той момент це було не складно, розповідає Олександр. Для відкриття своєї справи взяв 45 тис гривень в кредит у банку. На них купив дві вишивальні машинки, оверлок, тканину.

Однак попит на його роботу виявився настільки високим, що кредит на обладнання зміг виплатити протягом року.

Єдине, що лякало на самому початку — відсутність досвіду.

"Невідомо куди йду, не відомо, що я хочу робити. Лякає оцей вектор невідомості", — згадує Олександр.
ТРУДНОЩІ І БАЖАННЯ ВСЕ КИНУТИ
Кравець зізнається: неодноразово були моменти, коли хотілося все кинути. Зупиняла Олександра чітко поставлена мета, до якої чоловік все ще йде.

"У мене є мета — зробити свою майстерню. Я хочу в цій майстерні працювати з вишивкою, шкірою, легкими жіночими сукнями. Я сподіваюся, доведу все це до кінця. Не те щоби там по-домашньому працювати, а оформлю все це у фірму і буду шити", — ділиться майстер.



ВІЙНА
Бойові дії залишили значний відбиток на бізнесі Олександра.

"В 2014 році я втратив повністю все. І дім, і родину, і бізнес. Бойовики, які тут були, обстріляли мій дім, намагалися його підпалити, погрожували. Тому і довелося покинути Україну, але я повернувся. Тоді, в 2014 році, місцеві хлопці, які тут знаходилися (бойовики, — ред), дізналися, що у мене є обладнання для вишивання, і пропонували шити бронежилети, прапори, шеврони з символікою ДНР. Я відмовлявся. Потім ще раз приходили, і ще, і ще. Але я відмовився. Але потім ось так, методом погроз і тиску обстріляли дім".
Через це довелося поїхати, і тривалий час працювати за кордоном.
"Я працював в Бельгії, Німеччині, Польщі. Мені довелося працювати за спеціальністю і в Еміратах (ОАЕ), і в Катарі працював. Робота була пов'язана з вишивкою. Налагоджував швацьке обладнання. Дійшов висновку, що треба починати працювати в Україні. Тому що все одно доведеться колись повернутися назад, а тут не буде жодної бази. І я хочу цю базу створити саме тут", — говорить чоловік.
Коли дізнався, що в рідному місті більше немає бойовиків, — повернувся. Тепер налагоджує власну справу тут.
БІЗНЕС СЬОГОДНІ
Олександр Копцов працює вдома, однак вже прибав приміщення в Часів Ярі під офіс. Наразі створення повноцінного робочого простору на стадії розробки.

Робочій день кравця починається о 6:30. Далеко йти не потрібно — все обладнання в кімнаті. Працює в середньому 12 годин на добу. Як результат — з'явилися проблеми зі здоров'ям. Зокрема, із спиною.

Шиє одяг, постільну білизну, аксесуари та інше. Дуже ходовий товар на сході — вишиванки. Але регіоном не обмежується — відправляє вишиті вироби в Німеччину, Ізраїль і навіть Росію.
Я хочу підвищити свою кваліфікацію, і хочу навчитися конструювати, моделювати. Хочу дійти до того, аби шити весільні сукні
Окрім пошиву речей займається ще і ремонтом одягу.

"Люди не так багаті, як хотілося б, тому часто ремонтую старий одяг", — говорить Олександр.

Та мріє про більше: "Я хочу підвищити свою кваліфікацію, і хочу навчитися конструювати, моделювати. Хочу дійти до того, аби шити весільні сукні".
4 ПОРАДИ ЛЮДИНІ, ЯКА ХОЧЕ ВІДКРИТИ СВІЙ БІЗНЕС В МАЛЕНЬКОМУ МІСТІ
Олександр Копцов радить:

  1. Не боятися ризикувати.

  2. Дослухатися тільки до себе, жодних порад від знайомих, друзів, підписників в соціальних мережах.

  3. Конкурент — це конкурент, а ніякий не друг.

  4. Добре вивчати нюанси справи, якою займаєтесь.