На розі вулиць Тараса Шевченка і Дмитра Лихачова в Троїцькому стоїть маленький охайний будинок. Здається, що він повністю зроблений із зелені і квітів. У ньому мешкає колишня вчителька Лариса Бабукова. Сюди й зараз ходять учні, щоб взяти уроки з англійської мови. Але вона вирощує таку красу не лише для себе, а й всього міста.
“Хочу, щоб діти бачили, яку красу можна створити у звичайному дворі, якщо кожного дня вставати на дві-три години раніше та дбати про квіти”, — розповідає Лариса і швидкими, впевненими рухами зпушує землю в розарії: мотика у неї з особливими зубчиками, щоб не пошкодити коріння рослин.
Будинок Лариса обирала ближче до батьківської садиби. Коли вона тільки придбала його, тут було запустіння, бо колишні мешканці не витрачали час на дизайн двору. Двір був спільний, тому жінка одразу домовилася з сусідкою, що садитиме тут квіти. Так і повелося: на сусідній половині — городина, щоб була зелень до столу, а на Ларисиній — квітник.
За рік-два двір змінився. Прийнялися багаторічні лілійники, хризантеми, а троянди виросли в зріст господині. Син на той час уже жив у Києві і звідти поштою надсилав їй різні саджанці — яблуні, вишні, декоративні кущі та квіти.
“Якби не син, я б не купила за вчительську пенсію всі ті рослини”, — розповідає жінка.
У дворі вона розставила ще й декоративні прикраси — ліхтарики, що заряджаються від сонячного світла, а потім освітлюють двір вночі, казкові їжачки та гномики, велетенський лелека. Все це вписалося так органічно в її композицію квітника, що наче там завжди й було.
Здавалося б, живи і насолоджуйся красою у своєму затишному дворі. Та Ларисі цього було замало — вирішила навести лад за двором, де завжди був пустир.
На ділянці поряд одразу садити квіти не вийшло — там навіть бур’ян не ріс. Але садівниця не зупинилась. Прибрала сміття, завезла землю і добрива. Самостійно висадила дерева та квіти. А грядки зробила не тільки біля свого двору, а й аж до алеї біля дороги, а потім ще понад дорогою метрів з двадцять все засадила квітами.
“У дворі рослини вже добре розрослися, тож я і відсаджувала від них пагінці та паростки. І знаєте, все ж прийнялося”, — розповідає жінка.
Особлива гордість пані Лариси — барвінок, що заплів простір коло двору і радує перехожих. Бо з ним була не дуже втішна історія.
Якось вранці вона вийшла поливати квіти, і не повірила своїм очам: цілий ряд рослин, які висадила місяць тому і ті вже добре вкорінилися — лежали рівним рядком, вискубані із землі. А на місці трирічної яблуні — лише порожня яма.
У Лариси підкосилися ноги і вона опустилася поряд з квітами на землю. Згодом оговталася, зібралася, витерла сльози і почала їх заново садити. З усього ряду тоді прийнявся тільки барвінок, а всі інші квіти всохли. Садила ж їх весною, а влітку вони вже були надто дорослі, щоб “перехворіти” та знов зачепитися за землю. Жінка і досі не знає, хто так пожартував над нею чи посміявся, а може й на яблуню зазіхнув. Тоді Лариса зрозуміла, що їй потрібні однодумці — вони і захистять, і допоможуть.
“Я тоді вирішила, що треба й сусідів залучати до справи, бо самій вже важко стало стільки квітів поливати”, — розповідає Лариса.
Поговорила з сусідками і виявилося, що в них теж завжди квіти до осені так розростаються, що вони їх виполюють і викидають. І нікому на думку не спало посадити їх за двором чи обабіч дороги.
Лариса звернулася до голови Троїцької селищної ради з пропозицією озеленити розсадою алеї в сквері Слави та у парку відпочинку.
У думках було, що я дам свою розсаду від елітних сортів квітів та дерев, а мерія на цьому зекономить бюджетні кошти та придбає щось корисне для громади, — розповідає пані Лариса.
Її пропозицію підтримали і мер, і комунальні служби. Відповідальний за озеленення в Троїцькому Юрій Лахмоткін запропонував в першу чергу прикрасити екзотичними квітами Алею закоханих у парку відпочинку і Арку з янголом.
Це був новий проект селищної ради у частині парку, яка раніше пустувала. Він виділив п’ять робітників з комунальної служби, і вони накопали саджанців на ділянці у Лариси, а потім висадили на клумбах в парку. Обрали кущі очитку (лікарської рослини з декоративними квітами у вигляді білих кошиків) та кущі вербозілля, які можна фігурно обрізати, а квітнуть вони жовтими квітами, схожими на дзвіночки. Для клумб у вигляді прямокутників та трапецій садівниця виростила розсаду портулаку, який цвіте яскраво, різнокольорово та протягом усього літа.
— Мені так хотілося, щоб троїчани гуляли парком, по новій алеї для закоханих, а поряд росли не звичні всім троянди чи лілії, а розстилався килимом з червоними квітами портулак, — розповідає Лариса.
Подарувала саджанці туї — п’ять штук висадили на клумбах біля пам’ятників героям-землякам. Уже на другий день до її двору під’їхав трактор з лафетом, куди й завантажили 200 корінців хризантем та ірисів. А ще до 100 саджанців осики африканської. Це дерево має кілька назв — “оленячі роги”, оцтове дерево, сумах. Це все через чудернацькі плоди у вигляді стручків, схожих на роги оленя. А ще, якщо пожувати листя з такого дерева, воно має кислий присмак, схожий на оцет. Крони ж дерев ростуть розлогими і під ними добре шукати порятунку від спеки влітку.
Все це висадили комунальні служби в скверах та в центральному парку відпочинку. А на еко-алеї біля військкомату ростуть троянди, які подарувала теж Лариса.
“Тепер би добре поливали квіти і дерева, а на зиму утеплювали, щоб не вимерзли”, — просить телефоном Лариса завгоспа селищної ради, бо ж ті квіти — її праця й натхнення.
Коли насаджували восени нові клумби біля Будинку культури та по проспекту Перемоги, Лариса не стрималася і пішла порядкувати та слідкувати, як комунальники її розсадою озеленюють вулиці. А вони вже звикли до неї за ці роки — тому й прислухалися до порад квітникарки.
Взимку, щоб не сумувати за квітами та деревами, Лариса розводить кактуси і вирощує у діжках екзотичні пальми. Дерева, які підросли, просто дарує: так її пальма уже росте в мерії, кілька квітів — у будинку культури.
В минулому році напередодні різдвяних та новорічних свят Лариса прикрасила іграшками і гірляндами дві великі туї біля двору, щоб створити на своїй вулиці святкову атмосферу.
— Ходила цілий день й тішилася, що ввечері буде гарно, коли ввімкну гірлянди, — згадує Лариса і примружує очі, наче й зараз бачить прикрашені дерева.
Помилуватися красою з сусідами вийшло тільки один вечір, бо на наступний ранок жодної іграшки на деревах не було. На снігу валялися поламані гілки — мабуть, то так гірлянду по живому з дерева знімали.
Після того випадку Лариса попросила в мерії пересадити дерева біля Будинку культури чи Будинку школярів — там, де зазвичай встановлюють ялинку для всієї громади, і щоб там була охорона чи відеоспостереження.
— Хочу, щоб на красу моїх дерев люди дивилися і раділи. Але сама тепер боюся вже прикрашати, щоб знову не натрапити на злодіїв, які тоді поцупили всі новорічні прикраси з обох дерев. Коли вони будуть під наглядом, то вже не наважаться таке чинити. Боюсь тільки, що в мерії відмовляться від моїх красунь, бо завеликі ж виросли.
Лариса не перестає дивувати своїми безкорисливими вчинками і вже має своїх послідовників в Троїцькому. Це її сусідка Ольга Пєвнєва, яка послухалася поради та передала в мерію зі свого квітника кілька десятків кущів червоних піонів-велетнів (мають дуже великі квітки), кущі спрею, в’юнця, рябинника. Комунальники висадили їх на нові клумби біля побудованого в цьому році арт-майданчика.
Керівник справами виконкому Троїцької селищної ради Зоя Акунєєва розповіла, що волонтерський рух з озеленення Троїцького, який започаткувала Лариса Бабукова, в цьому році знайшов відгук у комунальних служб громади і троїчан:
— Мешканка вулиці Гагаріна Ольга Татарінцев подарувала 20 саджанців екзотичної хризантеми, квіти якої схожі на великі кулі. Ми висадили їх біля дитячого майданчику по вулиці Центральній і на клумбах по вулиці Парковій.
Вона також розповіла, що жінки із комунальної служби при розподілі нарядів на вранішній планерці навперебій просилися у бригадира на роботи з озеленення до Бабукової, щоб повчитися у неї догляду за квітами та розсадою. Адже Лариса разом з комунальниками висаджувала її на клумбах і по своїй вчительській звичці розповідала працівницям про кожну квітку чи кущик цікаві історії, про їх забаганки, недоліки і особливості росту.
Багатьом робітницям такі уроки-вправи були дуже до душі, бо тепер зможуть самі доглядати і пересаджувати квіти весною.
— Мене особливо здивували іриси, які ми називаємо між собою “півники”, бо вдома у троїчан ростуть переважно фіолетові або сині. Тут я вперше побачила дивні сорти всіх кольорів веселки, які ми висаджували і в парку, і біля Будинку культури обабіч тротуарів, — говорить працівниця комунальної служби Олена Новікова.
Тепер Лариса хоче за зиму підібрати через інтернет саджанці бузку та висадити на пустирі гай.
“Думаю, що в мерії мені підуть назустріч і виділять земельну ділянку, де я разом з волонтерами від громади та комунальною службою селища зможу висадити бузковий гай. Не відмовлять же мені, бо я хочу пустир перетворити на квітучий гай”.