Підтримати
Як вберегтися від хімічної зброї
Фото: з відкритих джерел

З початком повномасштабної війни Росії проти України все частіше ширяться побоювання, що окупанти можуть застосовувати проти цивільних хімічну зброю. Ми зібрали декілька порад, як вберегтися від хімічної атаки та що робити, якщо це вже сталося. 

 

Хімічна зброя заборонена у всьому світі, а країни, на озброєнні яких є така зброя, мали її знищити. Контролює це спеціальний міжнародний орган — Організація із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ). До складу цієї організації входять 193 держави, в тому числі Україна й Росія. Та попри заборону деякі країни все ж продовжують розробляти різні види хімічної зброї. 

Загалом хімічною зброєю вважається будь-яка хімічна речовина (в тому числі боєприпаси, пристрої тощо), спеціально призначена для смертельного ураження або навмисного заподіяння шкоди за рахунок її токсичних властивостей.

З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну виникла серйозна загроза застосування росіянами різних видів забороненої зброї, в тому числі й хімічної. Як повідомляють у Центрі протидії дезінформації при РНБО, окупанти можуть готувати атаки зарином — фосфорорганічною бойовою речовиною нервово-паралітичної дії. Окрім цього, загарбники можуть гатити по промислових об’єктах, де зберігаються аміак, хлор та інші отруйні речовини у великих кількостях.

Як дізнатися про хімічну атаку

Сучасні бойові хімічні речовини не мають кольору та запаху. Тож людина може опинитися в зоні ураження, навіть не помітивши цього. Тому слід бути уважними та слідкувати за наступним:

  • при ознаках застосування хімічної зброї в місті мають подати сигнал хімічної небезпеки. Він схожий на сигнал повітряної тривоги, але складається з короткого та довгого гудків;
  • також сповіщення можуть давати по радіо, телевізору, офіційних Telegram-каналах тощо;
  • хіматака може бути схожою на обстріл міста (як артилерією, так і авіацією), який супроводжується “глухими” вибухами з виприскуванням у повітря аерозолів;
  • подібним “сигналом” також може стати масова загибель дрібних тварин — для них мінімальна доза отруюючої речовини буде смертельною;
  • багато людей одразу відчувають перші симптоми ураження.

Важкість симптомів залежить насамперед від тяжкості ураження хімічною речовиною. Якщо людина опинилася в епіцентрі хімічної атаки — шансів вижити у неї майже немає, смерть настає протягом декількох хвилин. Врятуватися можна лише за наявності антидота. Але чим далі людина знаходиться від епіцентру, тим більше в неї шансів вижити.

Єдиний варіант отримати відповідну допомогу при отруєнні зарином та іншими бойовими хімічними речовинами —  звернутися до військових чи ДСНС.

Перші симптоми ураження зарином та аналогічними хімічними речовинами:

  • звуження зіниць очей;
  • посмикування м’язів (особливо на відкритих ділянках тіла, куди могла потрапити отруйна речовина);
  • сонливість, в’ялість;
  • сльозотеча;
  • сильне слиновиділення та пітливість;
  • утруднене дихання;
  • нудота, блювання, діарея, біль у животі.

При появі перших симптомів слід якомога швидше покинути небезпечну зону, рухаючись перпендикулярно вітру. При цьому фахівці радять не бігти, оскільки під час бігу значно підвищується частота дихання, що може призвести до тяжчого ураження.

Сховатися можна у приміщенні, але воно має бути достатньо герметичним. Це може бути навіть ваша квартира. Перш ніж зайти до помешкання, слід зняти з себе всі речі та залишити їх зовні перед входом. Після цього необхідно одразу змити з себе можливу отруту. Також треба щільно зачинити всі вікна та не вмикати кондиціонер. Якщо у вас не з’явилися ознаки отруєння, слід залишатися вдома до сповіщення про закінчення хімічної небезпеки.

Крім використання спеціальних бойових хімічних отрут, як-от зарин, окупанти можуть гатити по промислових об’єктах з аміаком чи хлором.

В такому разі також треба чимшвидше залишити небезпечну зону. Але якщо покинути небезпечне місце немає можливості, слід запам’ятати наступне:

  • хлор важчий за повітря. Тому при викиді хлору треба піднятися якомога вище (дах та вищі поверхи багатоповерхівок);
  • аміак легший за повітря. Тож при викиді аміаку треба навпаки спуститися якомога нижче — у підвал, в метро тощо.

В квартирі слід щільно закрити вікна або навіть заліпити їх скотчем, закрити щілини та очікувати подальших вказівок. У МОЗ зазначають: в разі евакуації слід одягатися так, щоб залишилося якомога менше відкритої шкіри. Також треба використовувати протигази або ватно-марлеві пов’язки, змочені водою або краще 2-5% розчином питної соди — при ураженні хлором чи оцтової або лимонної кислоти — при ураженні аміаком.

Перша допомога при ураженні хлором:

  1. Вивести постраждалого у безпечне місце та дати йому подихати парами води або аерозолем 0,5% розчину питної соди протягом 15 хвилин. ;
  2. Зняти забруднений одяг і теплою водою обмити ділянки шкіри, які піддалися ураженню;
  3. Прополоскати рот та ніс содовими розчинами, щоб мінімізувати ушкодження слизових оболонок;
  4. Не давати постраждалому самостійно рухатися, транспортувати його тільки в положенні лежачи;
  5. За необхідності зробити постраждалому штучне дихання;

Також у МОЗ зазначають, що основним засобом боротьби з хлором є вода

Перша допомога при ураженні аміаком:

  1. Вивести постраждалого у безпечне місце та зняти з нього забруднений одяг;
  2. Змити отруйну речовину зі шкіри чистою водою;
  3. Забезпечити постраждалому тепло та спокій. Можна дати йому теплого молока з харчовою содою;
  4. Як і у разі отруєння хлором, транспортувати постраждалого можна тільки в положенні лежачи.

Читайте також:


Завантажити ще...