Підтримайте Вільне Радіо
До повномасштабного вторгнення Юлія Білик жила у селищі біля Волновахи й розвивалася у галузі аеродизайну. Через відкриту війну жінка залишила все й разом із сім’єю оселилася на Полтавщині. Там у пошуках своєї справи Юлія заснувала бренд розвивальних ігор для дітей Lipkaplay, і тепер розробляє корисні новинки для малечі.
Про віднайдення власного шляху, розвиток на новому місці й плани на майбутнє бренду Юлія Білик розповіла нашим журналістам.
З дитинства Юлія Білик мріяла не ходити на роботу, а працювати з дому. У дорослому віці її бажання втілилося: жінка сама визначала графік, бо з останнього курсу університету вже розвивала свій бізнес. А почався він 2013 року, коли хлопець Юлії вирішив освідчитися їй у незвичний спосіб.
“Він почав шукати в інтернеті, як можна красиво прикрасити кімнату повітряними кульками. Так вийшло, що натрапив на людину, яка розповідала, як із цього можна організувати бізнес. Він зробив пропозицію, і в момент моєї відповіді з однієї кульки посипалося конфеті. Пізніше того ж дня запропонував ще й таку бізнес-ідею”, — згадує жінка.
Майбутній чоловік Юлії Олег показав, що кульки можна не просто надувати, а робити з них фігури. У селищі Донське Волноваського району, де жили закохані, це було дивиною, тож вони вирішили спробувати. На стипендію Юлії й зарплату Олега, який тоді працював на хіміко-металургійній фабриці комбінату імені Ілліча, купила балон із гелієм і упаковку кульок. За півтора місяця пара мала перше замовлення.
“Ми почали робити не тільки фігурки, а й оформлення свят. Спочатку це був Волноваський район. Тоді було дуже багато весіль, до чотирьох в одну суботу. Потім уже вийшли на Донецьк, де працювали до 2014 року. Було багато замовлень: відкриття аптек, ресторанів, мережевих магазинів, також оформлення весіль і днів народжень”, — розповідає Юлія.
Спершу подружжя розвивало власну справу разом, але потім Олег започаткував ще одну й став займатися пересувними атракціонами, зокрема батутами, а кульки залишилися за Юлією. Попри розподіл зусиль, бізнес процвітав. У травні 2022 року підприємці збиралися святкувати його десяту річницю, проте за три місяці до цього через війну їм довелося залишити рідне селище з однією сумкою речей.
У перший день повномасштабного вторгнення сім’я виїхала в село Манжелія на Полтавщині, де жили родичі Юлії. Спершу думали, що пробудуть там тиждень, поки загроза не мине. Але новини, які пара дізнавалася, піднімаючись на пагорб, бо в хаті не було інтернету, сіяли зневіру — війна так швидко не завершиться. Тоді, щоб не впасти в депресію, Юлія вирішила допомагати іншим. Коли її чоловік Олег провів у будинок мережу, вона створила інформаційний телеграм-канал “Допомога для переселенців”.
“Моїй родині було важко, і я розуміла, що людям, які виїжджали після нас, було так само. На той момент було дуже мало інформації для переселенців. Зазвичай її виставляли в місцевих пабліках, або на сайтах влади, тож я знаходила її й надсилала людям. Розуміння, що я роблю щось корисне для інших, мене сильно підтримало”, — розповідає Юлія.
Згодом задля безпеки дітей подружжя вирішило залишитися в селі. Там вони знайшли вільну хату й стали думати про варіанти заробітку. Хоч кілька разів Юлія прикрашала садочок і школу до свят, поновлювати бізнес із кульками жінка не хотіла. Вона пам’ятала, як важко було відновлювати клієнтську базу після окупації Донецька й заборони російської соцмережі “Вконтакті” в Україні, тож напрацьовувати й знову втрачати її в разі переїзду не хотіла. Тим паче логістика в селі не дозволила б вести бізнес повноцінно.
У 2023 році пара побачила грантову програму для сільського господарства на Полтавщині. Юлія написала бізнес-план, і скоро подружжю виділили кошти на обладнання для власної коптильні. Олег був у захваті: він з дитинства мріяв готувати. Але жінка хотіла мати щось своє. Так вона згадала, як ще на Донеччині розробляла ідею розвивальних ігор для дітей і вже тестувала перші зразки. Цю справу Юлія захотіла поновити.
“В мене ж малі дітки були. А я, мама креативна, хотіла щось цікаве для них вигадати. Пройшла курси з розвитку дрібної моторики, і мені сподобалися ігри з фетру на липучках. Але зі швейною машинкою я взагалі не ладнаю, то вирішила замінити фетр на дизайни з фотошопу. Десь за рік до вторгнення на День народження чоловік подарував мені обладнання, і я вже навіть мала тестові замовлення”, — згадує жінка.
Через рік після започаткування коптильні Юлія подалася на програму від благодійної організації “СОС Дитячі Містечка Україна”. Там їй виділили грант, який дозволив закупити основне обладнання: ноутбук, плотер, біндер і телефон для зйомки. Але одразу бізнес не пішов, бо діти колишніх клієнтів уже вийшли з того віку, коли їм потрібні такі іграшки. Почати допомогли послуги таргетолога, які жінка змогла оплатити коштом гранту від Червоного Хреста.
“Я думала пройтись по тих клієнтах, що були на Донеччині. Писала їм листи, але це не спрацювало. Пробувала запускати на свої сторінки якісь активності: там було багато слів підтримки, але замовлення ніхто не робив. Та зараз мої ігри є на кількох маркетплейсах”, — каже Юлія.
Наразі бренд розвивальних ігор жінки Lipkaplay налічує близько 50 товарів. Це листові ігри з різних тем на липучках, зошити пиши-стирай, книжка з годинником із пересувними стрілками, яка вчить орієнтуватися в часі тощо. Але найбільша гордість Юлії — альбом на липучках, де одразу зібрані різні теми. Його, за словами переселенки, замовляють найчастіше.
“Сенс ігор на липучках в тому, що вони тренують дрібну моторику й логіку, адже дитинка думає, куди яку картинку треба причепити. Також відпрацьовується мовлення, якщо паралельно проговорювати, що, наприклад, оцей метелик летить на синій колір”, — пояснює жінка.
Під час створення ігор Юлія постійно експериментує. Наприклад, зараз жінка тестує гру, де картинки зроблені на 3D принтері. Також часом ідеї їй підкидають клієнти. Наприклад, нещодавно до переселенки звернулася вчителька й попросила розробити гру, яка б допомогла пояснити дітям, чому потрібно доглядати за зубами. На її замовлення підприємиця зробила два тематичні листи на липучках, бо також побачила в них потенціал.
Говорячи про майбутнє бренду, Юлія з усмішкою каже: частина її мрій уже здійснилася. Цього червня підприємиця отримала висновок щодо безпеки Lipkaplay і відповідний сертифікат. Вона сама віднесла ігри на аналіз до лабораторії, бо як мати розуміла — цей аспект найважливіший для батьків. А нещодавно її бренд отримав подяку від всеукраїнського проєкту “Знак Якості” в номінації “Якість, досконалість та патріотизм!”.
“Це, звісно, дуже приємно, бо ти розумієш, що не тільки тобі цікаві ці ігри, але й іншим також. Це доводить, що не варто опускати руки, навіть якщо ти десь в іншому місці й у тебе нічого немає. Потрібно вчитися, потрібно просити про допомогу. Для мене це було дуже складно, але життя навчило, і насправді це дуже допомогло”, — розповідає Юлія.
Наразі переселенка намагається закріпитися на українському ринку й готується до гарячого сезону зимових свят. З кожної проданої гри жінка відкладає невелику суму, аби згодом мати можливість шляхом цих коштів безоплатно надіслати кілька ігор благодійним фондам або ж багатодітним сім’ям. Цю ідею, каже Юлія, піддивилася ще на Донеччині, коли паралельно з розвитком кулькового бізнесу співпрацювала з дівчиною, яка колись створювала листи до Діда Мороза й Святого Миколая.
Крім того, Юлія планує масштабувати власний бренд, проте для цього їй треба розв’язати окремі питання щодо виробництва: закупити більше обладнання, знайти окреме приміщення під нього й працівників. Каже, що про це ще рано говорити, та все ж надалі вона мріє побачити Lipkaplay на одних полицях із відомими брендами розвивальних ігор.
“Кожна компанія, яка зароджується, має на меті досягти певних висот і бажань. Звісно, хочеться масштабуватися — це однозначно. Хочеться, щоб Lipkaplay знали, як Kiddieland і Fisher Price!” — ділиться жінка.
Раніше ми розповідали, як переселенці з Маріуполя заснували бренд настільних ігор, який допомагає ЗСУ.