Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Родина Кіри Артюхової після відкритого вторгнення росіян виїхала з Харкова у селище поблизу, куди окупанти раніше не гатили. Дівчинка вже готувалась до першого класу.
Про Кіру Артюхову пише Радіо Свобода. Журналісти поспілкувалися з мамою загиблої — Аліною.
Кіра була єдиною донькою жінки. Вона народилася 12 квітня 2017 року. З перших днів дівчинка була спокійною. Перші кроки зробила у 10 місяців, говорити почала рано.
“Донька захоплювалась ляльками. Любила їх годувати та гойдати. Сама малесенька, але лялечку пестить. Промовляла: “Ляля-ляля”, — говорить мати.
Дівчинка була активною та спортивною: танцювала, співала, малювала, ліпила.
“Вмикаєш будь-яку музику, а вона одразу танцює, слова пісень добре запам’ятовувала. Була дуже артистичною та гнучкою, сама навчилась перекручуватись через голову і робити колесо. Танці в нас були щодня” — ділиться Аліна.
Кіра любила плавати, гуляти на майданчиках з дітьми, кататися на гойдалках, гірках.
“Ніколи не мала істерик. З донькою можна було поговорити, пояснити, чому саме так потрібно себе поводити. Вона слухалась”, — додає мати.
Коли розпочалось повномасштабне вторгнення Росії в Україну дівчинці було 4 роки. Спочатку родина ховалась від обстрілів у метро в Харкові, а потім вирішили переїхати у Великий Бурлук на Харківщині.
“У них було тихо. Тому ми вирушили до батьків. У Харкові ж стався приліт біля моєї роботи, там все розбомбило, потім — по нашому будинку. Ми вирішили туди не повертатись”, — зазначає Аліна.
Родина орендувала у Великому Бурлуці будинок.
“Їй подобалось жити у приватному будинку. Взимку були сніговики, а влітку басейн. Собачки, котики поряд”, — додає мама.
На шостий день народження батьки подарували доньці цуценя шпіца. Назвали — Міша. Собака її розумів та піддавався дресуванню.
Кіра вже готувалась до першого класу в місцевій школі. Найбільше їй подобалась математика. У майбутньому, казала дівчинка, вона хотіла стати медсестрою.
Однак на початку 2024 року у Великому Бурлуці ситуація погіршилась: російська армія почала гатити по цих територіях.
28 лютого 2024 року Кіра пішла до сусіднього будинку до бабусі, де гралась та будувала халабуду.
“Вона подзвонила буквально за годину до вибуху.”Ой, мамо, я тебе набрала? Я випадково, вибач”. Я сказала, що ще працюю, але скоро буду їхати додому”, — згадує мати.
Дівчинка захотіла покататися на самокаті і дідусь повів її до місцевого залізничного вокзалу, де гуляли інші родини селища. Коли по неї приїхав батько і вони збиралися додому — пролунав вибух. По селищу вгатив російський КАБ.
“Завали розбирали військові. Вони побачили курточку Кіри. Тато загинув одразу, доньку ще намагались реанімувати. Забрали її на швидкій, але так і не доставили до лікарні. Кіра померла”, — сумує Аліна.
Разом з татом та дівчинкою загинув й шпіц Міша.
Світла пам’ять.