Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Маріуполя Віктора Хетчикова. Чоловік долучився до війська ще у 18 років. Під час боїв в АТО дістав поранення, та згодом повернувся на службу. Захисник загинув у 25 років, боронячи рідну Донеччину.
Про Віктора Хетчикова розповіли на сайті Вінницької міської ради й платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Віктор Хетчиков із позивним Хетшот народився 14 березня 1999 року в Маріуполі. До восьмого класу він навчався в ліцеї-школі №48, але потім захопився греко-римською боротьбою й на рік перевівся до школи №10, яка мала спортивний нахил. Пізніше хлопець став уболівати за футбольний клуб “Металург” й намагався не пропускати заходи фанатського руху.
Після дев’ятого класу Віктор вступив до Маріупольського центру професійно-технічної освіти. Пізніше працював на металургійному заводі “Азовсталь” машиністом крана. Але перші гроші хлопець почав заробляти ще підлітком і часом із радістю витрачав їх на родину.
“Найтепліший спогад – коли він у 15 років заробляв гроші й на першу зарплату, що якраз випала на народження племінниці, першим приїхав до пологового будинку і привіз величезну пачку підгузок. Дуже любив свою племінницю і вчив мене виховувати Марію”, — згадує його сестра Наталя.
У 18 років Віктор Хетчиков вирішив приєднатися до “Правого сектору”, у лавах якого воював в АТО. В одному з боїв військовий дістав скалкове поранення, після якого довгий час відновлювався. Та згодом, у березні 2019 року, Віктор знову повернувся на службу — цього разу в лавах 44 окремої артилерійської бригади імені гетьмана Данила Апостола. Щоб долучитися до неї, чоловік навмисно поїхав до Тернополя.
“Таких, як Віктор, на жаль, небагато. Він був одним із кращих, справжнім воїном, який до того ж постійно розвивався. Окрім іншого, дуже добре знав тактичну медицину та вправно використовував свої навички. Чимало побратимів завдячують йому порятунком життя”, – розповів командир дивізіону 44 бригади з позивним Лютий.
Після початку відкритого вторгнення Віктор Хетчиков написав рапорт на переведення, аби взяти участь у деблокаді його рідного Маріуполя. Але військовому відмовили. У квітні 2023 року захисник вступив до “Азову”, де служив розвідником у бригадній артилерійській групі. Також стояв у витоків групи “Контакт-12”, де передавав досвід молодим побратимам.
Після війни Віктор мріяв оселитися у Вінниці — місто припало йому до душі, ще коли він їздив туди на спортивні змагання. Але 10 листопада 2024 року військовий загинув поблизу Леонідівки Торецької громади. Йому було 25 років.
Поховали захисника на Алеї Слави Сабарівського кладовища у Вінниці. За заповітом Віктор знайшов спочинок біля могили свого друга Назарія Гринцевича з позивним Грєнка.
За життя Віктора Хетчикова нагородили нагрудними знаками “За відвагу” і “Срібний хрест”, а також відзнаками “Захисники Сходу” й “Захиснику України”. Посмертно військового відзначили “Комбатантським хрестом”.
Вічна пам’ять.