Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — маріуполець Ростислав Романько. Хлопець долучився до війська одразу після того, як йому виповнилось 18 років. Він загинув, боронячи Луганщину.
Вільне радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Про загибель Ростислава Романька написали у виданні “Є.ua”.
Ростислав Романько народився 11 травня 2006 року у Маріуполі. Навчався у Маріупольському будівельному фаховому коледжі.
“Гарний був хлопець, добре вчився. Коли було потрібно розвантажувати гуманітарну допомогу, фасувати чи відправляти, то Ростислав завжди був одним із перших, хто допомагав”, — розповідає директор Маріупольського будівельного фахового коледжу Антон Білай.
Після початку повномасштабного вторгнення Ростислав переїхав до Хмельницького. Щойно хлопцю виповнилося 18 років, він підписав контракт і став на захист країни. Він служив у лавах 3-ї штурмової бригади. Серед побратимів мав позивний “Пабло”.
“Його мати перебуває в Маріуполі, і він з нею зв’язок не підтримує, тому що в них різні погляди на війну. Ще у 2016 році служба у справах дітей позбавила його матір батьківського піклування, тому він був влаштований на повне державне забезпечення до закладу освіти. І згідно із законодавством України я був його державним опікуном до повноліття. Ростиславу 11 травня виповнилося 18 років, і він одразу підписав контракт та пішов захищати нашу країну. Він до цього готувався, відвідував рекрутингові центри, казав, що хоче приїхати на танку в Маріуполь і подивитися в очі тим, хто там залишився. Останній раз ми розмовляли три тижні тому…” — каже Антон Білай.
“Друг “Пабло” був стрільцем одного з моїх відділень. Це людина, яка за свої 18 років здійснила більше чоловічих вчинків, ніж багато інших чоловіків у нашій неньці-Україні. Його смерть — це фатальна подія для всієї української нації. Він за такий короткий час показав, як бути справжнім патріотом своєї країни, сином своєї нації та взірцем для наслідування”, — згадує Ростислава командир взводу 3-ї штурмової бригади з позивним “Бенз”.
Ростислав Романько загинув 5 жовтня 2024 року на Луганщині. Його поховали у Хмельницькому на Алеї Слави, в мікрорайоні Ракове.
Світла пам’ять полеглому захисникові.