Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового Руслана Єльнікова. До відкритого вторгнення Росії чоловік працював і будував сім’ю в Авдіївці, проте згодом йому довелося змінити доменні печі місцевого коксохіму на службу в армії.
Про Руслана Єльнікова розповіли в Авдіївській МВА.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Руслан Єльніков із позивним “Борода” прожив в Авдіївці майже все життя. З першого по дев’ятий клас чоловік навчався в загальноосвітній школі №7. Розповідаючи про Руслана, учителі досі згадують його добрі очі й щиру усмішку.
“За характером він був відповідальним, працьовитим, щирим, завжди доводив розпочату справу до кінця. В пам’яті Руслан залишився як дитина — промінчик, яка дарує радість, добро, позитив”, — каже директорка закладу й учителька української мови і літератури Людмила Сіліна.
Після школи хлопець здобув освіту в Авдіївському професійно-технічному училищі №43. Згодом він влаштувався на місцевий коксохімічний завод, де займався ремонтом доменних печей. У місті чоловік зустрів і дружину Світлану. Пізніше у пари народився син Богдан.
“Він завжди дорожив своєю сім’єю, поважав батьків. Нам подобалось жити і працювати в Авдіївці, ми планували щасливо провести тут все своє життя”, — ділиться жінка.
Проте з початком бойових дій у місті навесні 2022 року сім’я перебралася до міста Самар (колишній Новомосковськ, — ред.) на Дніпропетровщині. Там Руслан дістав роботу комірника в магазині, а згодом отримав повістку, яку сприйняв з ентузіазмом.
Пройшовши навчання, у вересні 2022 року чоловік став на захист України. У лавах 12 бригади оперативного призначення імені Дмитра Вишневецького Руслан, зокрема, боронив і рідну Донеччину. Але 7 березня 2024 року під час російського штурму військовий загинув біля села Терни Лиманської громади.
Майже пів року 28-річний захисник вважався зниклим безвісти. Ідентифікувати й поховати Руслана вдалося вже в серпні 2024 року.
Вічна пам’ять.