Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Назар Дуденко з позивним “Guffi” — один із них. Чоловік пішов на фронт добровольцем і майже три роки обороняв країну в лавах ЗСУ. Загинув від удару російського безпілотника на Донеччині. Тепер захиснику назавжди 23.
Назар Дуденко родом із міста Кодима, що на Одещині. З дитинства полюбляв різні види спорту, розповідає Вільному радіо його дружина Юлія.
“Баскетбол, волейбол, футбол. Брав участь у змаганнях. Назар був дуже працьовитим. Він ще зі шкільних років сам заробляв на всі свої забаганки, [такі як] велосипед, телефон”, — каже жінка.
Назар не мав військового досвіду, але у 2019 році вирішив захищати країну від російської агресії. Долучився до лав 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка.
“Ми познайомилися вже під час його контракту. [Пізніше] одружилися. У 2021 році у нас народився синочок Давидик”, — ділиться Юлія.
Військовий служив на Донеччині та брав участь у боях на Світлодарській дузі. Мав звання молодший сержант.
Рідних Назар, додає дружина, намагався не надто турбувати розповідями про війну.
“Один раз тільки розповідав мені, що на його очах загинув хлопець. Якщо не помиляюся, йому навіть голову розірвало. Назару тоді дуже важко було”, — згадує жінка.
На початку повномасштабного вторгнення російської армії Назар Дуденко обороняв Миколаїв і Херсон. Згодом знову повернувся на Донеччину.
“Кожну вільну хвилину Назар намагався дзвонити у перші дні, хвилювався за нас. Останній рік вони постійно були у Донецькій області. Ми переписувались кожного дня, розмовляли по відео. Він міг день, півтора не виходити на зв’язок, але це дуже рідко було”, — розповідає дружина захисника.
Торік чоловік втратив близького побратима та двоюрідного брата, який теж воював.
“Брат Ярослав Баркар загинув під час ракетного удару у Миколаєві. Назар тоді сам їздив розшукувати його у морзі серед тіл інших. І, на жаль, знайшов”, — зазначає Юлія.
Назар, додає вона, ніколи не жалівся на труднощі служби.
“Навпаки, він намагався більше підтримувати нас. Він казав, що обов’язково закінчить цю війну, помститься за свого брата та побратимів”, — згадує жінка.
Життя Назара обірвалося 7 червня 2023 року неподалік Первомайського, що на Донеччині.
“Він написав мені, що полізли ор*и (російські військові, — ред.) і зник зв’язок з ним. Я писала, дзвонила. [Наступного вечора] побратими підтвердили, що Назара більше немає”, — ділиться дружина полеглого захисника.
Загинув 23-річний чоловік від удару російського безпілотника.
“Назар був навідником. Я знаю, що перша машина встигла вирулити, вони побачили дрон, а друга — ні. У ній був мій коханий”, — додає Юлія.
Звання сержанта Назар отримав вже посмертно.
Крім дружини та маленького сина, у Назара залишилися батьки та сестри. Його тато зараз захищає країну на фронті.
“Мої батьки теж дуже полюбили мого чоловіка. Він їм як син був. Це дуже важка втрата для нас всіх. Він був люблячим чоловіком і чудовим батьком. Доклав дуже багато зусиль, щоб наш син відчував батьківську любов навіть на відстані. Був дуже романтичним, уважним до мене. Це були постійно якісь сюрпризи, букети, замовляв доставку, навіть коли був на Донеччині”, — ділиться співрозмовниця.
Оговтатися після втрати коханого, додає дружина, їй допомагає син.
“Назар був опорою та підтримкою. Це була найкраща людина у моєму житті. Наш маленький син просто не дає здатися. Поруч із ним я відчуваю себе настільки сильною. Я не знаю, звідки беруться ці сили. Головний чоловік у моєму житті тепер він”, — зізнається Юлія Дуденко.
Дружина просить присвоїти полеглому захиснику звання “Герой України”. Петицію вона опублікувала на сайті президента. Зараз вдалося зібрати понад 21 000 голосів із 25 тисяч, які необхідні, аби її розглянули.
Світла пам’ять загиблому.