Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. 25-річний Віталій Зінчук із Дніпра обороняв країну з 2017 року — брав участь у звільненні міст і сіл на сході. Життя захисника обірвав російський теракт в оленівській колонії, куди окупанти запроторили полонених військових.
Віталій Зінчук народився та мешкав у Дніпрі. Після школи навчався на муляра, але за професією не працював. Чоловік обожнював їзду на велосипеді та постійно займався спортом.
“Брат був надзвичайно добрим, веселим і чуйним. Був готовий прийти на допомогу в будь-який момент. Завжди такий усміхнений”, — розповідає Вільному радіо старша сестра Віталія Олександра Богомаз.
На фронт дніпрянин відправився у 2017 році — підписав контракт з 25-ю окремою повітрянодесантною Січеславською бригадою.
“Захищати, дбати та піклуватись про своїх рідних — для нього на першому місці. Тому він ніколи не стояв би осторонь війни. Достатньо часто телефонував нам, надсилав фото. Має нагороду за оборону Авдіївки”, — згадує Олександра.
До відкритої війни Віталій обороняв від російських окупантів Донеччину та Луганщину. Також разом із побратимами брав участь у боях за звільнення захоплених сіл і міст.
За рік до повномасштабного вторгнення Віталій Зінчук долучився до служби у полку “Азов”.
“Це була його мрія. Він старанно готувався, проходив всі випробування, щоб туди потрапити”, — ділиться сестра Віталія.
Ставши одним із “азовців”, додає вона, додому Віталій телефонував вже рідше.
“Були тренування та часті виїзди. Брат ніколи не ділився важкими моментами війни. Завжди розказував тільки веселі та смішні ситуації”, — згадує сестра військового.
З перших днів відкритого вторгнення російських військ Віталій обороняв Маріуполь. Був старшим солдатом і стрільцем-навідником.
“На жаль, останнє повідомлення було 25 лютого [2022 року]. Ми навіть не поспілкувались по телефону, брат тільки надіслав смс: “Живий, все добре”. Більше ніякого зв’язку не було”, — каже Олександра.
У російський полон військовий потрапив після виходу з заводу “Азовсталь”.
Упродовж чотирьох днів із бомбосховищ заводу вийшли 2 439 військових. Так українські захисники, сподіваючись на подальший обмін, опинились у російському полоні. Та вже понад рік щонайменше 1900 захисників не вдається звільнити (з них понад 700 людей — бійці полку “Азов”).Для довідки:На початку травня 2022-го російська армія розпочала штурм заводу “Азовсталь”, де перебували десятки цивільних і військових без їжі та боєприпасів. 16 травня командири виконали наказ вищого військового командування України — скласти зброю, аби зберегти життя особового складу.
Разом з іншими полоненими 25-річний Віталій Зінчук опинився в колонії окупованої Оленівки. А згодом — став однією зі 193 жертв російського теракту.
Причиною вибуху, як свідчать висновки міжнародних експертів, була термобарична зброя, яку застосувала Росія. ООН не змогла провести розслідування теракту, стверджуючи, що росіяни не пускають туди їхню місію. Останні тіла загиблих Україні вдалося повернути 13 жовтня 2022 року, але ДНК-експертизи все ще тривають.Для довідки:У ніч проти 29 липня 2022 року в одному з бараків колонії в Оленівці пролунав вибух. Там росіяни утримували військових, у тому числі бійців полку “Азов”, та цивільних українців. Того дня загинули понад 50 бранців, ще більше ніж 100 дістали поранень.
Майже рік після теракту рідні Віталія до останнього сподівалися, що він зумів вижити й далі перебуває у полоні.
“Мій брат був одразу у списках загиблих, який оприлюднила Росія. Ми не вірили. Та і зараз не віримо. Першого підтвердження ДНК-аналізу не отримували. Нам зателефонували 14 червня і сказали, що є збіг, тіло можна забирати”, — каже сестра загиблого захисника.
Родина досі не може оговтатись після втрати.
“Немає такого повного відчуття, що ти у це віриш. Ми чекаємо, тому що він давно служив і вже є така певна звичка — чекати. Я завжди йому казала, що чекаю його вдома — і надалі чекатиму…” — додає Олександра Богомаз.
Окрім сестри, у Віталія залишилась мама.
Світла пам’ять загиблому.