Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 29 квітня згадаймо завжди позитивного Андрія Полосухіна, який загинув під обстрілом в Бахмуті.
Про захисника Вільному радіо розповіли його брат та син. Вони тезки — обидва Олександри.
Андрій Полосухін народився в Донецьку, у 2001 році закінчив Донецький інститут внутрішніх справ.
“По його стопах потім і я пішов в поліцію. Спочатку він в міліції був дільничим в Авдіївці, але з часом він звільнився та пішов шукати себе у цивільному житті”, — згадує брат загиблого Олександр Полосухін.
Андрій любив рибалити, цікавився машинами та вмів спокійно вчити інших водити.
“Дуже сильно він любив машину, змінив їх багато, в нас і легкові і вантажні, які тільки не були. Вмів гарно вчити і ніколи не психував, навіть якщо ти “накосячиш”. Він якось вчив маму їздити, а вона врізалась та побила машину. Батько на неї не кричав, а засміявся та сказав:
— Ну, зате покатались!”, — ділиться історією син, який зараз також боронить державу на Київщині.
Олександр згадує Андрія, як головного наставника.
“Хоч він був і не рідним, але батьком для мене. Головною опорою у житті та, другом. Він був, як то кажуть, всім світом, який поставив мене на ноги”, — каже 20-річний син Андрія Олександр.
За спогадами сина, чоловік любив всі фільми та документальні передачі про “Титанік”, а також гумористичні серіали.
“Йому достатньо були сісти в машину, увімкнути улюблених AC/DC і все… він був радий, як мала дитина”, — каже він.
“Він завжди був з гумором та посмішкою і завжди йшов на допомогу тим, хто до нього звертався. Бувало навіть так, що він шкодив собі, але допомагав іншим”, — додає брат загиблого.
В 2015 році, коли вже почалась гібридна війна з Росією, Андрій вперше відправився боронити державу: пішов добровольцем.
“Під час другої хвилі агресії (повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, — ред.) він дочекався коли його призове військкомат. Як кажуть колеги на роботі:
— Він пішов у військкомат з усмішкою та словами:
“Я їду на фронт, як повернусь, то будемо святкувати перемогу”, — розповідає брат загиблого Олександр Полосухін.
Захисник ще впродовж року боронив Україну від російських окупантів.
“Спочатку він був в одній бригаді водієм, але потім його перевели в іншу бригаду, в лавах якої він поїхав у Бахмут стрільцем”, — уточнює брат захисника.
7 квітня біля Андрія Полосухіна розірвалась міна, їхній підрозділ потрапив під обстріл. Лікарі ще два дні боролись за життя чоловіка в реанімації.
“29 березня він написав мені:
— “Я в Бахмуті”.
Я йому написав:
— “Бережи себе, виходь зі мною на зв’язок, як буде виходити”.
Однак після цього зв’язку з ним більше не було. 9 квітня мені почала телефонувати його дружина та казати, що він з нею теж досі не зв’язався. 10 числа я почав перевіряти інформацію з пораненими та загиблим і побачив у оперативних зведеннях, що він помер в лікарні 9 квітня”, — пояснює брат бійця.
Андрію Полосухіну було 43 роки. В нього залишилась дружина та син.
Поховали захисника 25 квітня на лісовому кладовищі на “Алеї героїв” у Києві.
Світла пам’ять.