Щодня о 9 ранку ми згадуємо усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. Олександр Івков 25 років відпрацював лісником, спочатку рятував на тракторі від пожеж ліси, а потім став висаджував ліси. 10 червня вшануймо його та згадаймо, яким був чоловік.
Про загиблого Вільному радіо розповіла його подруга та голова професійної спілки працівників державного підприємства “Лиманське лісове господарство” Олена Мирошниченко. Вона знала чоловіка пару десятків років.
Олександр Івков народився 30 травня 1974 року в селі Дробишеве Лиманської громади.
“Він виховав сина, який працює у державних правоохоронних органах. Завжди допомагав дуже старенькій мамі. Я так зрозуміла, що під час повномасштабного вторгнення він повернувся у Лиман одразу після деокупації, бо там залишалась його мама”, — розповідає Олена Мирошниченко.
Коли Олександр не працював у лісі, він займався господарством у своєму приватному будинку або проводив вільний час на природі.
“Як і всі лісники, він дуже любив природу. Знаю, що він був дуже завзятим рибалкою. Як тільки в нього з’являвся вільний час — це все, очі горять, риболовля, більше нічого й не треба. Це була його пристрасть, якій він присвячував багато свого часу”, — згадує колега Олександра.
З 1998 по 2020 роки чоловік відпрацював трактористом Дробишівського лісництва. Робота ця, з розповідей колеги, була нелегкою.
“Коли пожежа в лісі розповсюджувалась далі, він як тракторист розорював землю в лісі, щоб захистити інші дерева та будинки від вогню. Доволі складно проїхати проміж сосен, тому він був справжнім професіоналом своєї справи. Його завжди брали на всі важкі пожежі. Річ у тім, що коли горить ліс, треба не спалити і нашу техніку, і рятувальні машини, та й щоб бійці ДСНС не погоріли”, — розказує Олена Мирошниченко.
В часи, коли не було пожеж, Олександр Івков теж завжди працював на тракторі, бо треба було готуватись до ймовірних лих.
“Ось якщо ви поїдете через ліс до озера, наприклад, то зустрінете розорану землю, як траншеї, і не зрозуміло, для чого це зробили та як взагалі проїхати тепер. Це коли пожеж не було, він робив в лісі профілактичні розорювання землі, щоб якщо станеться пожежа, вона не розросталась до місць, де можуть відпочивати люди. Також у нашому Дробишівському лісництві він працював на пилорамі та займався розвезенням дров для населення”, — пояснює колега лісника.
2008 року чоловік закінчив Велико-Анадольський лісовий технікум за спеціальністю “лісове господарство”.
“В нас з’явилась вакансія, інший спеціаліст пішов на пенсію. Олександр мав освіту та захотів перейти з тракториста на майстра лісу — охороняти та саджати ліс. Він на цій посаді встиг відпрацювати 3 роки. Під час одного з обходів лісу сталась трагедія. Це велика втрата для всього лісгоспу, тому що зараз складно знайти таких фахівців”, — ділиться Олена Мирошниченко.
2 червня 2023 року Олександр Івков загинув, коли показував місця, де окупанти залишили міни та розтяжки.
“При розмінуванні майстер лісу Олександр Івков показував для саперів, де стоїть розтяжка. А сам другу не побачив та наступив на неї. Це сталося у Дробишівському лісництві, в районі Блакитних озер. Це перший наш співробітник, який загинув [під час робіт у лісі на деокупованій території Донеччини]”, — уточнює Вільному радіо голова Донецького обласного державного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.
Чоловіка згадують як добру людину та професіонала.
“Він був дуже веселим, позитивним, дуже привітним, ніколи на роботі не було конфліктів з ним, до всіх по-доброму ставився”, — сумує колега Олександра.
У лісника залишилися цивільна дружина, неповнолітня донька, син та мама. Поховають Олександра Івкова у Лимані.
Світла пам’ять.