Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, хто загинув внаслідок російсько-української війни. 24 березня згадаймо скаута, співзасновника куреня “Карпатські орли” та професійного військового Дмитра Пащука, якого окупанти вбили дроном-камікадзе.
Про смерть героя розповіла його наречена Ганна Дідула.
Дмитро Пащук родом із села Хлівчани на Львівщині.
Чоловік був членом національній скаутській організації “Пласт”. Присягу він склав навесні 2011-го, а пізніше став розвідувачем.
“Пластове псевдо “Гармаш”. Військовий позивний “Француз”. До Пласту вступив у рідному селі Хлівчани. Був курінним юнацького куреня ім. В. Осташевського. Згодом став співзасновником 109 юнацького куреня ім. Я. Горошка в станиці Львів. Виховник гуртка “Спарта”. Активний учасник пластових заходів, мандрівок”, — написали скаути.
У лавах скаутської організації з 2013 по 2015 роки Дмитро пройшов кілька таборів “Легіон” серед стрільців. Коли він перейшов у старше пластунство, то став співзасновників підготовчого куреня УСП “Карпатські орли” в Україні.
“Справедливий, чесний, розсудливий та братерський. Кожен, хто знав його хоч трошки, погодиться, що Гармаш — неймовірно світла людина. Людина, яка мала багато цікавих ідей, а також неабияку енергію, щоб втілювати їх в життя. І варто визнати — йому це вдавалося. Зараз в усіх нас крутиться безліч спогадів у голові, від спільних пригод на пластових таборах і до вечірньо-нічних посиденьок в “Порті”, — написали представники куріня.
Коли почалось повномасштабне вторгнення Росії чоловік пішов у лави 73-го морського центру спеціальних операцій ЗСУ.
Дмитро з 2016 року кілька років відслужив у французькому іноземному легіоні, тому мав позивний “Француз”.
“Перших 5-6 місяців війни ми з Дмитром щодня разом молилися. Спочатку зідзвонювались, а потім просто в один і той самий час паралельно. Це нас кріпило і карбувало нашу віру”, — написала наречена Дмитра Ганна Дідула.
Дмитро Пащук до своєї загибелі встиг дати інтерв’ю “Українському католицькому університету”, де поділився історіями зі служби.
“Якось ми отримали складне завдання: провести розвідку, виявити сили та засоби супротивника, навести артилерію, зробити мінну засаду і взяти хоча б одного “орка” (росіянина,- ред.) в полон. Щоб дістатися до місця, треба було здійснити довгу переправу. Ми пливли під час шторму, це березень, хвилі б’ють в обличчя, холодно. Нас кидало, як пляшки, на хвилях. Коли висадились, були всі мокрі, нас вже трусило не від страху, бо страх став чимось десятирядним, а від холоду.
Ми стали в коло, зорієнтувались по карті, зрозуміли, що нам робити. Я побачив у тепловізорі дві голови, які дивляться на нас із окопів десь за 100 метрів. Раптом біля них запалав вогонь, і ми зрозуміли, що ті хлопці просто показують свою присутність, маякують, щоби ми їх обійшли, бо вони для нас нецікаві: нам важливо їх обійти, а їм важливо не загинути. Ми довго думали, що робити далі. А виявилось, що це були ховрашки і біля них загорівся острівок трави”, — ділився Дмитро Пащук.
12 березня 2023 року о 16:30 Дмитро Пащук загинув під час виконання бойового завдання у Херсоні. Його вбив прямим влучання дрон-камікадзе загарбників. Чоловіку було 27 років.
“Ти став мені молодшим братом, любим молодшим братом. Цей рік великої війни нам навіть вдалось разом мріяти про гори, про майбутні спільні справи. Ти воював, бо мав кого і що захищати. Ти мав мрії і плани на землі, яку захищав. Разом з нами. І наша остання розмова вчора була про кляті стіни…Стіни, у яких ми мали своїми родинами і у колі друзів провести сотні щасливих годин”, — написала подруга загиблого Світлана Кісільова.
Поховали Дмитра Пащука 15 березня в рідному селі Хлівчани.
