Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Олександр Цуканов з Одещини — один з них. Чоловік більш ніж пів року обороняв країну у лавах ЗСУ. Загинув захисник на 31-році життя, отримавши смертельне поранення на позиції в Запорізькій області.
Олександр Цуканов родом із селища Затишшя на Одещині. Ще з юного віку разом із братом їх виховувала бабуся. Подорослішавши, юнак сам турбувався про рідних і брався за будь-яку роботу.
“Змалечку жив з братом і бабусею. Мама померла, коли йому було вже за 20. Де він тільки не працював — водієм, зварювальником, машини лагодив. Як то кажуть, “золоті” руки у нього були. Часто їздив за кордон — працював на будівництві. Була дружина, але десь два місяці тому він подав на розлучення. Від першого шлюбу у нього дитина, хлопчику зараз 10 років”, — розповідає Вільному радіо близька подруга загиблого.
Олександр мав добре серце, каже жінка, — завжди був готовий допомогти іншим.
“Дуже хороша людина. Ніколи нікому не відмовляв. Не було такого, щоб когось ображав. Така добра людина, чемна та вихована. Завжди заходив до нас з чоловіком у гості. Ми майже кожен день спілкувались. І каву зайде запропонує і сам приготує, принесе”, — згадує подруга полеглого захисника.
Торік Олександр Цуканов пройшов навчання та відправився захищати країну на фронт.
“На службу потрапив по повістці. На початку служби проходив навчання десь у Полтавській області. Був сапером інженерно-саперного відділення механізованого батальйону. Це єдине, що ми знали. Він дзвонив нам, але нічого майже не розповідав і не казав, де вони знаходяться”, — зазначає подруга Олександра.
За її словами, за декілька тижнів до загибелі Олександр служив на передовій.
“Єдине, що сказав нам: “Я на нулі”. Ні бабусі, ні нам, він більше нічого не говорив. Казав, що не можна. Зв’язок там вже поганий був, але коли “ловив”, то сам нам дзвонив. Довго не міг розмовляти, буває напише “живий-здоровий, потрохи працюємо”. І все”, — ділиться жінка.
Загинув Олександр під час виконання бойового завдання поблизу селища Левадне у Запорізькій області. Про смерть захисника рідні дізнались від побратимів. Подробиць військові не розголошували.
“20 червня [2023 року] Саша вийшов на зв’язок. Наступного ранку він вже загинув. 21 чи 22 червня планував приїхати у відпустку, але повернувся у труні. Думаю, отримав важке поранення”, — розповідає жінка.
Рідні та близькі друзі досі не можуть отямитись після втрати.
“Сашу вже поховали. Рідним дуже важко. У мене та мого чоловіка теж, як тільки згадуємо про Сашу нашого, навертаються сльози..”, — додає близька подруга Олександра.
Світла пам’ять загиблому.