Щодня о 9 ранку в Україні вшановують пам’ять тих, хто загинув внаслідок російської агресії. Сьогодні згадаємо маріупольця Віктора Дєдова, який загинув у власній квартирі. Віктор працював телеоператором на місцевому телебаченні.
11 березня, коли росіяни вже безупинно бомбардували Маріуполь усіма видами зброї, у квартиру Віктора прилетіли дві міни. Одна з них влучила у кухню, де тоді був чоловік.
Той страшний день згадує дружина та колега Віктора Наталя Дєдова, яка під час обстрілу отримала травми.
“Бетон сиплеться на голову. Його відразу вдихають легені. Потім – дуже сильний удар у скроні та потилицю. Кров капає на халат, заливає вуха. Маму та мене рятують шапки […].
І лише біля ліфта я розумію: не бачу та не чую Вітю. Я була в ньому вневнена!
Остання фраза: “Саша, у мене немає світла!” І Сашко [син Дєдових ㅡ прим. ред.] дає ліхтарик, хоч у кімнаті – день. Сонна артерія. Вітя живе ще близько хвилини, доходить до коридору та стає нашим світлим Ангелом”, ㅡ написала Наталя.
За чотири дні у будинок Дєдових знову влучило, він загорівся.
“Будинок горів разом із моєю найкращою, найсвітлішою, найдобрішою і найулюбленішою людиною. І від безсилля серце розривається на частини. Від безсилля ти кричиш і плачеш. Плачеш і знову кричиш.
До від’їзду з міста я більше не змогла зайти до квартири. Двері – перекосило. Замок – заклинило. Ми його ламали. Вибивали лутки. Навколо – гуркотіло, летіли міни, гради. Світ божеволів. Але Вітя так і не пустив мене до квартири”, ㅡ згадує Наталя.
Пізніше квартиру розграбували, тіло чоловіка забрали. Рідні досі шукають місце його поховання.
За кілька годин до трагедії сім’я лежала разом на одному ліжку і мріяла, як усі разом поїдуть до Львова. З Маріуполя дружина та син Віктора поїхали вже без чоловіка…
Віктору Дєдову було 52 роки. Світла пам’ять.