Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Хмельницької області Василь Чорний. Чоловік загинув у бою неподалік Білої Гори на Донеччині.
Мама Василя Стефанія звернулася до нашої редакції через форму на сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Солдат Василь Чорний був командиром 3-го відділення зенітного артилерійського взводу зенітної ракетно-артилерійської батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини А0284.
Народився Василь 10 січня 2000 року в селі Лонки Хмельницької області. Згодом родина переїхала на Львівщину, там Василь закінчив школу у селі Луговому. А після навчався на електромонтера у Львівському професійному ліцеї залізничного транспорту. Василь працював електромонтажником силових мереж та електроустаткування у львівському ТОВ “Електросервіс плюс”.
В армії Василь служив з 2021 року. А з початку повномасштабного вторгнення боронив країну на фронті. Під Часовим Яром на Донеччині 9 травня 2023 року хлопець дістав осколкового поранення, але після реабілітації повернувся на фронт.
“Він захищав Україну та українців, своїх рідних. Василь мав велике добре серце. В свої 23 був людиною з великої букви, йому не була байдужа подальша доля побратимів і нашого народу. Після трагічної смерті молодшого брата він став опорою і надією для своїх батьків і трьох неповнолітніх сестричок”, — розповідає мати Василя Стефанія.
Побратими й керівництво згадують Василя як надійного друга, хороброго молодого воїна, відповідального та сміливого хлопця, який завжди всім допомагав і тримав бойовий дух товаришів.
“Я пишаюсь своїм сином, його незламністю і сміливістю. Василь ніколи не ховався за спинами своїх побратимів, не шукав легких стежок чи зручних позицій. Був там, де був найбільше потрібний і корисний”, — каже Стефанія.
За зразкову службу Василь отримав нагородний годинник, а після поранення — медаль.
“Ми завжди розуміли ризики, та аж ніяк не очікували отримати цю страшну звістку, яка тепер є раною в серці, яку не загоїти ні часом, ні нагородами. Василь залишив про себе тільки приємні спогади, був дуже щирим та добрим, завжди усміхненим і життєрадісним. Для нас це страшна втрата, як і для інших сімей, які щодня втрачають своїх рідних”, — ділиться жінка.
Василь Чорний загинув 9 вересня поблизу Білої Гори Краматорського району на Донеччині під час боїв. Поховали захисника у селі Лугове на Львівщині.
Рідні створили петицію з проханням надати Василю звання Героя України. Вона набрала необхідну кількість голосів і очікує на розгляд.
Василю назавжди залишиться 23 роки.
Світла пам’ять полеглому захисникові.