Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Расіма Аллахвердієва з Маріуполя. Він присвятив військовій службі 14 років та боровся за рідне місто з російськими військовими.
Про Расіма Аллахвердієва написали на платформі “Книга пам’яті органів системи МВС”.
Расім Аллахвердієв народився 17 серпня 1989 року в Маріуполі. Вищу освіту за спеціальністю “Правознавство” здобув 2006 року в Бердянському університеті менеджменту і бізнесу.
Два роки потому пройшов курси підвищення кваліфікації в Навчальному центрі підготовки молодших спеціалістів Державної прикордонної служби України, де отримав диплом “Інспектора прикордонної служби (контролера) — дозиметрист”. А у 2020 році завершив навчання в Навчальному центрі Морської охорони ДПС України за програмою підготовки оглядових груп, що проводять інспекцію українських та іноземних невійськових суден.
Свою військову службу Расім розпочав 16 січня 2008 року в лавах Державної прикордонної служби України.
“За час проходження служби майстер-старшина Расім Аллахвердієв був ініціативний, добросовісний, наполегливий військовослужбовець. Самовіддано та відважно виконував завдання на державному кордоні України у Донецькій області”, — розповідають у книзі пам’яті.
З початком повномасштабного вторгнення військовий разом з особовим складом 23 загону морської охорони брав участь у боях за Маріуполь.
З 5 березня 2022 року Расім разом з побратимами перебував на ротному опорному пункті “Редя”. Там вони спільно з бійцями полку “Азов” виконували завдання — стримували наступ російських військ і не дозволяли їм прорватися технікою та піхотою на цьому напрямку.
12 березня 2022 року, в районі пункту “Редя”, після авіаційного удару розпочався бій. Російські війська задіяли три танки та близько 80 піхотинців. У ході цього бою Расім зазнав смертельного поранення та загинув на полі бою.
За час служби Расіма Аллахвердієва нагородили відзнаками Державної прикордонної служби України, а також орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Вічна пам’ять.