Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Віктора Шевченка з Миколаївщини. До великої війни він багато подорожував та працював у Росії. А 2023-го мобілізувався та вирушив на фронт. Віктор загинув на другу річницю відкритої війни, тепер його родина просить надати загиблому посмертне звання Героя України.
Про Віктора Шевченка Вільному радіо розповіла його онука Поліна Алдошина.
Віктор родом з села Трикрати Миколаївської області. Ще в юності чоловік зустрів свою кохану Наталю. Подружжя виховало доньку Еллу, також у них двоє онучок: Поліна та Єва.
“Він мав гарне почуття гумору, людина дуже позитивна, завжди був веселий та неконфліктний”, — розповідає про дідуся Поліна.
До повномасштабної війни Віктор багато подорожував, тривалий час працював у Росії. Вищої освіти чоловік не мав, однак знався на будівництві будинків та усе життя займався рукоділлям.
“У дитинстві дідусь нам майстрував іграшки, їздили часто гуляти кудись. Дідусь ніколи нічого не шкодував для нас, завжди настрій покращувався з ним поряд”, — згадує онука Віктора Поліна.
На фронт, каже онука Віктора, чоловік пішов добровільно. Служив від початку 2023-го, на посаді головного сержанта боронив Донеччину. Наприкінці року військовому довелося замінити командира. Віктора Шевченка нагородили медаллю “Кращий сержант військової частини”
“Віктор ніколи нічого не шкодував для своїх хлопців та більшість своїх коштів витрачав на запчастини для машин, сам їх ремонтував. Хто його знав, говорить, що такі люди, як він – зустрічаються вкрай рідко. Був опорою, підтримкою та взірцем для багатьох. Як говорили його побратими: “Він був батьком для нас всіх”, — доповнює Поліна Алдошина.
Віктор Шевченко отримав смертельні поранення внаслідок російського обстрілу 24 лютого 2024 року у Костянтинівці. Чоловікові було 55 років. Тепер його родина просить надати захисникові посмертне звання Героя України. Підтримати цю петицію можна за посиланням.