За останні кілька років війни Авдіївка втратила повноцінне як залізничне, так і автобусне сполучення. Нині сюди їздять поодинокі автобусні рейси, а на залізниці повністю відсутні пасажирські поїзди дальнього сполучення. Про те як доїхати до Авдіївки і повернутись в одне з найближчих міст, та що розповідають місцеві жителі, читайте у матеріалі.
Автобус Слов’янськ-Авдіївка чи не єдиний громадський транспорт, яким можна доїхати до Авдіївки. Він розрахований не більше, ніж на 30 місць, але людей набивається повний салон. Та пасажири поводяться спокійно і розмірено. Ніхто не галасує та не штовхається. Всі говорять своєю рідною мовою — російською. Їдуть переважно з великими дорожніми сумками, з великих міст.
З Костянтинівки квиток коштує 60 гривень.
Автобус відправляється зі Слов’янська об 11:45, прямує через Костянтинівку, звідки відправляється о 13:15 і орієнтовно о 14:35 прибуває до Авдіївки.
З Бахмута до Авдіївки і назад сполучення немає.
Детальну інформацію про автобуси можна отримати за телефонами: 066 871 67 27 або 063 668 32 33.
У самій же Авдіївці розкладу відправлення автобусів ми не знайшли. Однак майже на кожному стовпі чи дереві майоріють оголошення про комфортабельні поїздки в Крим та Москву.
Із залізничної станції пасажирські потяги дальнього сполучення не їздять, тільки приміські.
На Центральному проспекті літні авдіївці організували базар з близько десятьма продавцями. Вздовж пустих трамвайних колій продають все, що зібрали з домашніх грядок: агрус, черешні, суницю, огірки. Продавчині сховалися у тіні під деревами. На термометрі +36, але роботу не кидають. Людей тут більше, ніж на інших вулицях, але все ж більшість з них не покупці, а жінки-продавчині.
Вони охоче розповідають про місто. Намагаються згадати щось позитивне.
“Ось у нас тут алея, молодь гуляє ще й на бульварі Шевченка. Там у нас дитяче містечко і батути всілякі, і діти. Там все-все. Туї стоять гарні, діти, молодь гуляє. На море всі роз’їхалися. А так молоді багато, діточок багато. Але менше стало”, — зазначає жінка.
Кінотеатр у місті закрили ще задовго до війни — у 2006 році.
Зараз місцеві часто запрошують гостей міста подивитися на “розмальовку” — будинок з муралом, на якому австралійський художник намалював вчительку української мови. Цей будинок захищає місто від обстрілів бойовиків.
Йдучи до нього від літака, який стоїть на в’їзді в місто, можна помітити мінне поле. Воно поросло бур’янами та квітами. Скільки років там лежать міни — невідомо.
“Розмальовку” будуть ремонтувати. Зараз там працюють будівельники, але поки що це більше схоже на те, що її розбирають. Іноді звідти летять шматки цегли на тих, хто ходить внизу. Не випадково.
“Великих дітей немає, тільки до 9-го класу. Потім їм потрібно десь вчитися. Раніше у нас 7 шкіл працювало, а зараз 2 працює. У нас раніше 12 садочків було, а зараз — 4”, — жаліється місцева жителька.
Державна статистична служба України повідомляє, що станом на 1 січня 2017 року у Авдіївці мешкало 33921 людей.
“Але народжуваність є. І вагітні ходять, і з маленькими дітьми. Але у нас молоді багато роз’їхалося. У нас багато хто в Харків поїхав, студенти намагаються в Харків вступати”, — розповідають продавчині.
У Авдіївці досі працює один з найбільших заводів з виробництва коксу “Авдіївський коксохімічний завод”. Він кілька разів припиняв свою роботу через обстріли, та наразі все ж працює.
“Коксохім — у світі один. Це я вам точно говорю. Раніше їхали з великих міст сюди”, — з гордістю говорить авдіївчанка.
Зараз коксохім входить в групу “Метінвест”, яка належить олігарху Рінату Ахметову.
За даними “Метінвесту” на авдіївському коксохімі працює більше, ніж 4 тисячі людей.
Про наявність роботи у місті жінки розповідають дещо стримано: “Крім заводу — торгівля. Все, більше нічого немає. Хіба що в лікарнях, школах, садочках”.
Тож місцевим допомагають і благодійники. Наприклад, гуманітарна місія “Проліска” командою відвідують невеличкі селища, та привозять людям воду, теплі речі та одяг.
“У нас є грошова програма у розмірі 6 тисяч гривень. В цю категорію потрапляють люди похилого віку і переселенці, які опинилися в складних умовах”, — розповів Вільному радіо координатор гуманітарного штабу “Проліска” у Авдіївці Родіон Лебедєв.
Благодійники надають екстренні набори у випадку, якщо людина лишилася без даху над головою внаслідок обстрілів. В них входять: плівка, штапик, постіль, каструлі та інше.
“У нас була зимова грошова програма. В 2017 році ми розвозили вугілля у брикетах. Останні два роки близько 100 сімей отримали грошову допомогу в районі 8 тисяч гривень. І 70 сімей отримали близько 10 тисяч гривень. Це на купівлю твердого топлива, заміну вікон”, — додає Родіон.
Щоб отримати допомогу від “Проліски”, жителі Авдіївки можуть звернутися за телефоном +38 099 725 8171, або написати на сторінку у Facebook.
Назад з Авдіївки до Костянтинівки можна поїхати о 6:30, 14:30 та 16:30. Однак автобуси, які відправляються о 14:30 та о 16:30 курсують тільки в будні дні. У вихідні та святкові дні їх в рейс не відправляють.
“Зараз ви не поїдете. Це завтра о шостій ранку хіба що. Можете у готель йти відпочивати. Автостанції у нас немає. Кас немає. Туди під’їжджають автобуси, але вона не працює”, — говорять місцеві.