Краєзнавець з Донеччини показав кольорові поштівки рідного краю початку XX століття. На них — вугільні шахти, коксові печі, робітничі поселення та забудова Макіївки й нинішнього Донецька. Усі ці підприємства та інфраструктуру звели задовго до радянської доби. Багато з цих виробництв з’явились тут завдяки досвіду та вкладенням іноземців.
Колекцію історичних світлин опублікував краєзнавець на псевдо Etnografo Donetz з Нью-Йорка Бахмутського району.
“Зараз часто люди за допомоги штучного інтелекту розфарбовують чорно-білі світлини та листівки. Не так багато, але до 1917-го створювали й кольорові листівки, їх розфарбовували ті, хто їх і друкував. Цікаво, чи розфарбував би їх штучний інтелект так само чи ні”, — міркує він.
На цих унікальних історичних фото бачимо, як виглядали Юзівка (сучасний Донецьк) та Макіївка понад століття тому. У ті часи “лініями” у Юзівці називали “продольні” вулиці, як у Нью-Йорку називали Авеню. На цих світлинах — перші кількаповерхові будинки та перші автомобілі, ще домінують вози з кіньми. Майже всі вулиці та площі — ґрунтові.
А от промислові підприємства мають упізнавані обриси та за характером робочих процесів мало відрізняються від сучасних. Хоча багато які з них побудували просто у степу.
Це будинок Едвіна Джеймса Вільямса, який наприкінці ХІХ століття працював інженером шахти у Юзівці. Це репродукція картини, а не поштівка.
Помічаємо, що будівлі рудників побудовані за західноєвропейським зразком, а архітектура їхніх контор та лікарень — вишукана, за тогочасними тенденціями імперії.
А ще на цих світлинах досить мало дерев — вони не встигли вирости. Адже ці вулиці, квартали та підприємства на момент зйомки закладені лише кілька десятиліть тому.
Збереглося багато історичних фото промислових об’єктів Макіївки. Це нині передмістя Донецька. Серед місцевих вона сприймається як “молодший брат” Донецька.
Як бачимо на історичних фото — так було не завжди: на цих поштівках Юзівка та Макіївка виглядають подібними:
Деякі з цих шахт працювали у Макіївці ще й на початку XXI століття, під іншою назвою та з іншим обладнанням.
Це Пастуховський рудник на Червоногвардійці у Макіївці. За свою понад столітню історію він називався Берестовським рудником Пастухова, Пастуховським рудником, шахтою “Пастуховка” №1, “Щегловка №1”, № 1-1 біс, “Червоногвардійська”.
У 1960-1970-ті у цій шахті видобували майже 1,8 тисячі тонн вугля на добу, тут працювали близько 2 тисяч людей. 1986-го видобуток вугілля тут становив майже пів мільйона тонн на рік.
Але на початку 1990-х, з розпадом СРСР та завершенням ери планової економіки, усе змінилося. З 1997 року шахту готувалися ліквідувати. Але 2007-го знайшовся приватний інвестор, який її запустив. На той момент вона називалася шахтою “Свято-Серафимівською”.
Серед цих фотографій багато світлин Риківських рудників Катерининського товариства. Це в центрі, на околицях та поблизу сучасного Донецька, пояснює краєзнавець.
“Риківка — це частина сучасного Калінінського району Донецька. Товариство володіло шахтами в селищі Буроз поблизу Ханжонкового, у Макіївці та у Донецьку, на місці сучасної шахти Калініна. Інші — на перетині проспектів Загиблих комунарів та Ходаківського”, — розповідає Etnografo Donetz.
“Дім дирекції — це так званий дім Бальфура. Біля моста у сучасного Цирку колись була залізнична станція Бальфурівка, якою користувалися жителі Юзівки. А станція Юзове (сучасна “Донецьк”) знаходилась далеко від самого селища, котре було сконцентроване навколо металургійного заводу”, — розповідає Etnografo Donetz.
Робітниче селище Юзівка (Г’юзівка) заснував промисловець з Уельсу Джон Г’юз, який побудував там металургійний завод. Про історію Юзівки та її засновника розповіла британська історикиня Вікторія Донован. Читайте інтерв’ю з нею в матеріалі “Родом з Уельсу, викладає у Шотландії, вивчає Донбас. Інтерв’ю з британкою в експедиції”.