26 квітня стався вибух на Чорнобильській АЕС. Цей день жалоби визнаний на міжнародному рівні та відзначається як День пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Це день пам’яті про постраждалих та тих, хто віддав своє життя в боротьбі з “невидимим ворогом” в останні дні квітня 1986 року.
Ліквідатор Чорнобильської аварії з Бахмута Сергій Мальцев потрапив у зону відчуження, коли був 19-річним юнаком. Його призвали служити до лав Радянської армії.
“В чому була моя задача? Це була військова робота. Необхідно було їздити на заправки на реактор, заправляти важкі машини”, — розповідає Сергій Мальцев.
“Драло у горлі, пересушувало. Після того, як в’їжджали в зону, на реактор, там стояли мийки, намагалися це все (автомобілі, – ред) промити”, — згадує ліквідатор аварії на ЧАЕС Сергій Мальцев.
Багато жителів Прип’яті стали очевидцями трагедії, спостерігаючи вибух з вікон своїх квартир. Але про аварію їм повідомили не відразу. Весь день 26 квітня люди ходили по вулицях і дихали вже зараженим повітрям. Евакуація почалася тільки 27 квітня. Заборонялося брати з собою речі, іграшки, домашніх тварин. Щоб уникнути паніки, прип’ятчанам сказали, що через 3 дні вони зможуть повернутися до своїх будинків. Протягом перших днів вивезли жителів 10-кілометрової зони, потім евакуювали людей з території 30 км від місця аварії.
“Вивозили, звісно, людей, але це все було стихійно, в аварійному режимі і було багато паніки”, — зазначає Сергій.
На загальносоюзному рівні інформація про аварію замовчувалася. 28 квітня в повідомленні ТАСС було оголошено, що на ЧАЕС стався нещасний випадок. У Києві пройшли першотравневі свята з масовими демонстраціями, коли над містом уже нависла хмара радіації. Тільки через 2 тижні, 14 травня 1986 року, докладно про аварію жителям СРСР розповів в своєму зверненні Микита Горбачов.