Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, чиє життя обірвалося через загарбницьку війну Росії проти України. Серед них — Петро Лісовий із Тернопільщини, який воював на сході під час АТО та знову став до лав ЗСУ з початком великої війни. 5 листопада 2022-го поблизу Бахмута “Лєшого” впритул розстріляли росіяни, бо захисник відмовився здаватися у полон.
Сестра Петра звернулася до нашої редакції через форму зворотнього зв’язку. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних і знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Петро Лісовий народився 22 травня 1980 року в селі Біла Чортківського району Тернопільської області. Закінчив місцеву школу та профтехучилище. Здобув професію будівельного опоряджувальника.
“Вдома прагнув допомогти мамі у всьому. Був гарним господарем. Любив грати у футбол, рибалити. Мав шустрий характер, всюди його було забагато, всюди був першим, так само і на війні”, — розповідає сестра загиблого бійця Ольга-Таня Лісова.
У 2014-2015 роках Петро брав участь у гібридній війні на сході України. На службі запам’ятався побратимами тим, що займався заготівлею дров, тож отримав позивний “Лєший”.
Після повернення до цивільного життя працював на різноманітних роботах, зокрема за кордоном. Але щойно в Україні почалася відкрита війна, чоловік вирішив знову стати до війська.
“25 лютого 2022-го разом із другом вони пішли у військкомат, без вручення повістки. Спочатку був у теробороні в селищі Заводське. Їх трохи підучили, а потім направили на схід. Коли його роту відправляли на передову, Петро був у лікарні: у нього були 4 грижі, йому робили блокаду. Але він сказав: “Всі йдуть, і я також іду”, — згадує співрозмовниця.
Петро Лісовий служив у складі 80-го окремого батальйону 105-ї окремої бригади тероборони. Разом із побратимами боєць обороняв населені пункти Бахмутського району на Донеччині.
5 листопада 2022-го поблизу Спірного Петра розстріляли російські військові.
“Хлопці вже поверталися з позицій. Петро із побратимом вирішили ще повернутися [на позиції], але не розрахували: там вже були москалі (російські військові, — ред.) Вони сказали йому здатися у полон, він відповів, що не буде цього робити. Він все цього боявся і казав: “Краще смерть, ніж полон”. Його розстріляли впритул в око. Голова практично не вціліла”, — з сумом говорить Ольга-Таня.
Аби забрати тіло “Лєшого” з позицій, його побратимам знадобився тиждень. 42-річного захисника поховали у його рідному селі на Алеї Героїв.
У Петра залишилися мама Євгенія, сестра Ольга-Таня, колишня дружина Наталя, донька Вікторія та син Назар.
Нині вони прагнуть, аби чоловіку посмертно надали звання Героя України. Для цього створили електронну петицію та закликають небайдужих долучатися до її підписання.
Світла пам’ять українському оборонцю.