Підтверджені випадки COVID-19 на 05.07.2020:

48 500

В Україні
(1249 померли, 21376 одужали)

680

На підконтрольній Донеччині
(10 померли, 238 одужали)

1242

На непідконтрольній Донеччині
(76 померли, 547 одужали)
*неофіційно, дані бойовиків

СПЕЦТЕМА
image

“Крейдяна долина” Донбасу. Як розвивається після об’єднання Черкаська ОТГ?


"Крейдяна долина" Донбасу

Як розвивається після об'єднання Черкаська ОТГ?
Крейдяний завод, музей національного побуту, найдорожчі корови та лише кілька асфальтованих доріг. Весь цей "комплект" — про Черкаську ОТГ. Вона була однією з перших на Донеччині, тож і працюють без районної влади тут довше. Журналісти Вільного радіо розпитали чим пишаються селяни у своїй громаді та за чим сюди варто їхати туристам. Про це в нашому репортажі.
Черкаська ОТГ — сільська громада поблизу Слов'янська. Всі її села розмістились вздовж дороги обласного значення. Це допомагає у транспортному питанні — доїхати в громаду на автобусах можна впродовж всього дня. Ми їдемо сюди на авто, обганяємо автобус "Слов'янськ-Майдан". І він не єдиний їздить сюди регулярно. Майдан — назва одного із найвіддаленіших від Слов'янська сіл ОТГ. Села населені по-різному. Якщо всього в громаді живе приблизно 9,5 тисяч людей, то в селі Шнурки є лише кілька заселених хат.
Центр громади ㅡ селище Черкаське. Тут на 3 людей на зупинці бачимо 6 магазинів. Є і господарчі товари, і продукти, і кафе. Всі ㅡ на одному "п'ятачку" з міні-ринком. Селищна рада "заховалась" серед будинків. До неї після дощу їдемо грунтовою розмитою дорогою.

Знаходимо не одразу.
На двоповерховій будівлі вивіска — "амбулаторія". А от всередині висить стенд з робочими годинами ради. Територія медичного закладу давно не ремонтувалась капітально. Але вікна стоять пластикові. До голови громади треба йти на третій поверх. Ліфта тут немає.
В сільській раді сучасний ремонт. Приміщення оновили нещодавно.
До очільника громади Сергія Падалка вдається потрапити не одразу — в нього вранці кілька нарад. І вже після них голова починає зустріч зі слів: "Мені вже треба було повернутися, а я ще ніяк не поїду".

Вже і під час зустрічі телефон (звичайний, кнопковий) дзвонить ледве не що 5 хвилин.
У нас громада ㅡ аграрна. У нас 22 тис гектар ріллі. Відповідно, основний напрямок розвитку із збільшення дохідної частини ㅡ це сільське господарство і виробництво
— починає з опису ОТГ голова
Зображення: Вільне радіо
Черкаська громада — одна з перших сільських громад Донеччини. В 2015 році тут об'єдналися 4 ради. Відтоді вони не залежать від району. Одним із досягнень стала вже готова детальна карта територій. Тобто генеральний план та всі можливості для інвесторів є в онлайн доступі.
Зробити такий детальний аналіз допомогли міжнародні донори. А додаткові гроші від держави — інфраструктурну субвенцію — вклали у благоустрій.
Створили своє комунальне підприємство і закупили для нього техніку. За першу субвенцію придбали техніку для КП. У нас був залишок коштів. Ми почали ремонтувати дороги. Підкреслюю: капітально ремонтувати, не ямкові ремонти. Відремонтувати всі асфальтовані дороги у громаді
— додає голова
Але тут невелика хитрість — асфальтованих доріг в громаді мало. Тих, які на балансі ОТГ — ще менше. А от на те, щоб прокласти дороги з нуля, грошей зараз немає. Потрібні мільйони гривень. Почнуть з дороги до амбулаторії та до сільської ради. Проєкт на цю ділянку вже готовий. А згодом планують взятися і за інші села.
ТУТ ЗАВІДУЮТЬ ЖІНКИ
Одне з активних сіл Черкаської ОТГ — це Привілля. Єдина школа в населеному пункті — будівля радянських часів зі старими вікнами та дверима — стала прихистком для тих, хто прагне змін та розвитку.
Вчителі організувалися в громадську організацію "Спілка активних громадян Привілля" і шукають гранти, запрошують до себе бізнес-тренерів та їздять на навчання самі.
Почалося все з того, що до нас приїхала фасилітаторка, тренерка від Британської ради. Ми брали участь у триденних тренінгах. На цих тренінгах вона нас навчала писати проєкти. Ми написали проєкт, це була наша перша ластівка ㅡ сучасна шкільна їдальня
— розповідає голова ГО Юлія Шнурко
Юлія Шнурко. Фото: Вільне радіо
Після часткового облаштування їдальні, вибороли гроші також на курси для жінок з села "як заробляти в інтернеті", огорожу для школи, облаштування кімнати для проведення тренінгів. Є ідеї, які поки не підтримали, але це не зупиняє, ㅡ каже Юлія.
Потрібні гроші також на облаштування школи. Зараз в коридорі, де на тенісний стіл поглядає Шевченко, застарілий ремонт. Така ж ситуація і в більшості класів.
Зате опалення тут сучасне — пелети.
Якщо добре топимо, то тоді крайні класи нагріваються. З газом не могли нагрітися. Як би ми не топили, скільки б газу не додавали ㅡ вони не нагрівалися. А від пелети нагріваються. Чи то нове обладнання, чи сильніші насоси, але з пелетами школа стала нагріватися краще
— розповідає директорка школи Галина Зоненко
Галина Зоненко. Фото: Вільне радіо
Перехід на пелети — це практика, яку хочуть використовувати по всій громаді. За ще одним проєктом пелетна котельня вже підготована для школи, амбулаторії, селищної ради та будинку культури. Поки її не запустили, але за прогнозами таке опалення буде коштувати бюджету вдвічі дешевше.
КРЕЙДЯНА ДОЛИНА
У не сніжну пору в Черкаській ОТГ все одно є білі дороги та терикони. Їх видно майже одразу при в'їзді в центр селищної громади. Такий колір дає крейда, яку видобувають в цих краях та фасують на місцевому крейдяно-вапняному заводі.
Завод — одне із підприємств, яке наповнює бюджет громади. Тут працюють і місцеві, і мешканці сіл сусідньої Харківської області. Вони не закривалися навіть в період активних бойових дій в районі Слов'янська. Тримаються і тепер.
Промисловість на Донеччині. Крейдо-вапняний завод
Територія у підприємства велика. Будівлі тут старого типу, розкидані на відстані в кілька десятків метрів. Так будували в радянські часи: щоб з розмахом та масштабом. Зараз же це незручно та затратно, бо мішки доводилось возити між приміщеннями машинами та завантажувати-розвантажувати зайвий раз. Будівлі зовні виглядають так, наче закинуті. У них частково вибиті шибки та тьмяний колір стін. Але потужності тут є.
Якщо ми, коли прийшли у 2010 році, виробляли 40 тонн крейди за добу, зараз ми вийшли на виробництво 240 тонн за добу. При цьому, в основному ㅡ на тому ж обладнанні, що було. Збільшуємо його продуктивність
— розповідає головний інженер Слов'янського крейдяно-вапняного заводу Віталій Кобил
Працюючий цех. Фото: Вільне радіо
Напряму зі споживачами завод не працює. Продають крейду, як сировину. Вона стає наповнювачем.
У нас дуже широке коло споживачів: будівельні підприємства, які виготовляють сухі будівельні суміші, лакофарбу, гумотехніку. В шини, які робить фірма "Rosava", також входить наша крейда. Підвіконня ㅡ крейда, склопакети ㅡ також крейда використовується, просто різних марок. Газовидобування ㅡ в бурінні. Зараз ми працюємо із великим підприємством "Укргазвидобування"
— додає Віталій Кобил
У крейдяного заводу є і плани розширення. У конкурентів, які закрилися, купили частину додаткового обладнання — тестують його. Думають і над тим, що робити зі своїми відходами виробництва. Та це лише в планах, на які потрібні гроші з прибутків. А взимку їх менше.
КОРОВИ КЛАСУ "ЛЮКС"
Роботи в селах Черкаської ОТГ мало. Є кілька фермерів, які обробляють землю, але у них часто все автоматизоване.
В Черкаському був колгосп. Тут був тваринницький комплекс: велика рогата худоба, маленька свиноферма. В найкращі часи тут працювали 400 людей. 400! Це 400 сімей. Зараз, ті 1,5 тисячі гектар землі обробляють два крупні і один не дуже крупний фермер. У крупних взагалі жодна людина з місцевих не працює, розумієте? В цьому підприємстві зараз сучасні технології. За рахунок техніки скорочують кількість людей, які працюють на землі
— наводить приклад голова ОТГ Сергій Падалка
Та є й інші приклади сіл. Так, в Новомиколаївці є фермерське господарство "Верес". Його очільник громади ставить в приклад, згадують і місцеві мешканці. Власник бізнесу наймає місцевих людей на роботу, а з прибутків час від часу допомагає громаді.
Корови класу "ЛЮКС" на Донеччині. Як вирощують елітних корів в Новомиколаївці
4,5 га територій "Вереса" розкинулися серед полів, але близько до місцевих хат. Вздовж дороги до в'їзду висаджені декоративні рослини, а першими з території виглядають коні. Кілька скакунів — це хобі власника, але не профіль підприємства.

Господарство спеціалізується на вирощуванні корів. Зараз, за даними місцевої ветеринарки, їх тут живе понад 1200 голів. З кінця 2019 ця ферма офіційно отримала статус племзаводу з розведення великої рогатої худоби абердин-ангуської м'ясної породи. Або ж просто: живої "мармурової яловичини"
100% поголів'я зареєстровано в реєстрі ідентифікації тварин, всі ідентифіковані, всі мають паспорти, всі мають свої ідентифікаційні номери, ветеринарні довідки
— каже ветеринарка ФГ "Верес" Юлія Лемешко
Корови бігають і у вольєрах на вулиці, і у критих.
В цьому році ми зробили реконструкцію витяжної шахти, світло-вентиляційний коньок. У зв'язку з тим, що зараз зима і повинні бути морози, ми поставили поїлки з підігрівом, щоб не перемерзало водопостачання. А у маточного поголів'я ㅡ автопоїлки, термоспоїлки. Вони також зберігають плюсову температуру, вода не замерзає, щоб постійно був доступ
— розповідає ветеринарка
Окремо облаштовані загони для корів, які тільки народили та їхніх телят. Це металеві конструкції всередині комплексу.

Оціночне судження журналістів: Це найчистій корівник, в якому ми колись були. І тут немає запаху корівника.
Роботи у господарстві тут більше на вулиці. У худоби час від часу потрібно прибирати, а також оглядати її. "Рук" не вистачає. Тож, шукають працівників.
Нам потрібні молоді кадри, зоотехніки, ветеринари. Будемо раді бачити. До речі, на нашому підприємстві молодий колектив, що дуже незвично бачити на комплексах із вирощування великої рогатої худоби, тим паче в селі. Переважно це люди похилого або передпенсійного віку
— каже Юлія Лемешко
Та саму Юлію і робота в селі не втримала, щоб тут жити. Тож щодня їздить на ферму з Краматорська.
Переїхали з села у місто тільки для того, щоби дітям було зручніше добиратися до школи, дитячого садка, лікарні. Щоб дітям було більш-менш комфортно розвиватися
— пояснює свій вибір Юлія
Їдуть з села постійно, визнає голова ОТГ. В тому числі через нестачу роботи. Так, вже 4 з 11 сіл громади можуть скоро перестати існувати — там живуть самі пенсіонери, і тих мало.
МОЛОДІЖНЕ СЕЛО
Ставку на розвиток для дітей в громаді зробили в селі Олександрівка. Село з єдиною асфальтованою дорогою — яка йде по центру. Місцева школа стала опорною.
Її відремонтували, закупили обладнання. Наприклад, тут є окремі майстерні зі столярної майстерності та швацької справи.
Швейна майстерня
Столярна майстерня
Навчаються у школі діти з усіх населених пунктів громади.
Дуже далеко їздити. Прелесне, Майдан, Троїцьке ㅡ це все в нас діти приїжджають. У 10 класі 24 учні. В основному це ті, які приїжджають. Було 16, тепер 24. Їм треба рано прокидатися, дуже далеко
— каже заступниця директора Євгенія Калатур
Далеко — це за місцевими мірками близько пів години на шкільному автобусі. Машиною від одного краю громади до іншого можна проїхати хвилин за 20.
Опорна школа розрахована на 250 дітей, але зайняті все одно не всі місця. Тож знайшли можливість і частину приміщень віддати в оренду.

На базі школи функціонує інклюзивно-ресурсний центр. Тут працюють з дітьми від 2 до 18 років. Їдуть займатися зі спеціалістами не лише мешканці ОТГ, а й Слов'янського району загалом.
Зважаючи на те, які у дітей порушення ㅡ те й коригуємо. Практичний психолог відповідає за вольову та когнітивну сфери, логопед ㅡ звуконевимова, порушення мовлення, реабілітолог працює з дітьми із порушенням опорно-рухового апарату, дефектолог ㅡ якщо діти з якихось причин не засвоюють шкільну програму або відчувають труднощі
— каже директорка Інклюзивно-ресурсного центру Черкаської селищної ради Галина Татаренко
В сусідній будівлі від школи зробили молодіжний центр.
Але відремонтували його наполовину. Оснастили зал для дискотек та заходів, облаштували спорт-зал з різноманітними тренажерами. Тут проводять гуртки: танцювальні, вокальні, фітнес.
А от актова зала очікує свого ремонту.
Зараз акцент зробили на садочку в Черкаському. Там залишилось докупити меблі. Групи планують відкрити в березні.
ЗБЕРІГАЮЧИ ТРАДИЦІЇ
Черкаська громада — єдина на Донеччині, де соціальні об'єкти розкидані по кількох найбільших селах. Зазвичай все будують в адміністративному центрі. Такий самий принцип розділення в ОТГ є й в культурі. Місцеву систему реформували, об'єднали будинки культури та бібліотеки. А також у кожного села тепер є профіль розвитку. Наприклад, головна родзинка громади знаходиться в Прелесному — Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості.
Подвір'я в минуле. Музей під відкритим небом в с. Прелесне на Донеччині
В музей оформили українське подвір'я, яке було в тутешніх селах в 19 столітті. Хата, вітряк, кузня, комора, колодязь, вулики — разом вони — це цілісний ансамбль.

В майстернях можна працювати. В кузню, за старими принципами, кличуть подивитися на процес лише хлопців. Посилаються, що раніше дівчатам було зась, то й тепер хіба оглянути швидко та вийти. І йти до хати. Там вже можна спробувати себе в майстерності на ткацькому станку.
У хаті в нас тут дівчатка працюють. Станочок робочий. Сісти. попрацювати. Не відженеш від станка. Сідають, дві педальки. Натисла і пропустила. Пропустила, підтягнула. У залі етнографії в нас під полотно заправлений станочок, а тут дорожки ткали. Нічого не викидали. Зносили якусь річ, потім її порвали на такі тоненькі смужечки і з них ще ткали доріжки
— розповідає директорка музею Ірина Тишина
Проводять в музеї також майстер-класи з писанкарства. Але головна туристична подія тут ㅡ у квітні. В Прелесному вже три роки поспіль проводять Фестиваль сучасного фольклору.
Фестиваль стартував як захід для громади, були наші 7 будинків культури. Вони представляли традиційні обряди, притаманні Донецькій області і загалом Україні: Різдво, весілля й інше. Зараз з'їжджаються колективи з Краматорська, Дружківки, Слов'янська
— каже начальник відділу культури Ярослав Батан
Фото: Донецький Центр розвитку місцевого самоврядування
У 2020 році фестиваль планують провести 25 квітня. А от музей працює впродовж всього року. Як і громада.
Мешканці хочуть лампочку, а платити за світло треба з бюджету
За 4,5 роки існування Черкаської ОТГ в громаді залучили кілька проєктів, мають контакти з бізнесом, шукають інвесторів. Але часом у місцевих мешканців є проблеми "однієї вулиці". І тут зміну підходів влади побачили не всі. Наприклад, залишаються питання до вуличного освітлення — воно не всюди є.
Коли світить, а коли нема. А ось по оцій вулиці, подивіться ㅡ нема. А зупинку бачили нову? Зупинка ж, чому там не зробити? Це було обіцяно два роки тому. Каже (голова ОТГ, — ред.): весною. Вже одна весна, друга весна, вже скоро третя весна
— скаржиться мешканка громади Тетяна Пліш.
Досі в громаді немає свого Центру надання адміністративних послуг. Свого бюджету громаді на такий проєкт не вистачить, тож допомагала держава. Та зараз є самі бетонні стіни.

Тож, паспорти мешканці громади, як і раніше, їздять оформлювати у Слов'янськ.
Крім того, після складання карти земель громади, з'явились дані про нові підтоплені території та безхозні лісові ділянки. А це не тільки природні надбання, а й додаткові витрати з бюджету.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Проект «Інформаційна підтримка реформи Децентралізації та cтворення ОТГ» реалізується завдяки фінансовій підтримці Уряду Великої Британії. Погляди, висловлені в цій публікації, належать автору(-ам) і можуть не збігатися з офіційною позицією Уряду Великої Британії.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: