“Як же я могла не купити ці фотографії, якщо “там десь ходять” моя 22-річна бабуся, її сестри та брати, прабабуся та прадід?” — каже про кадри з Бахмута часів Другої світової місцева краєзнавиця Наталя Жукова. Два фото зі старовинним собором, “будиночком Баби Яги” та нацистським кладовищем у центрі міста вона придбала в інтернеті. Історіями з минулого, які зберіг невідомий фотограф, краєзнавиця поділилася з журналістами Вільного радіо.
Дві історичні фотографії, на яких зображене місто за часів нацистської окупації, бахмутянка Наталя Жукова придбала на онлайн-аукціонах.
“Кожного разу, коли бачиш нову старовинну світлину рідного міста, завмирає серце, одразу хочеться це зберегти — купити, відсканувати, опублікувати, “смачно” проаналізувати, дослідити із лупою. Ми продовжуємо відновлювати по крихтах зовнішній вигляд Бахмута, який знищили росіяни на чолі з кривавим диктатором Путіним. Збираємо ці фотографії, зроблені окупантами попередньої — Другої світової війни”, — говорить Наталя Жукова.
За знахідку історичних кадрів вона вдячна іншому краєзнавцю з Доннечини.
“Однодумці звідусіль допомагають не проґавити такі знахідки. Ці дві фотографії продавались в інтернеті на аукціоні по 10 євро за штуку. Продавець — фірма з продажу раритетних фотографій. Цей лот побачив краєзнавець з Нью-Йорка на псевдо Етнографо Донець та повідомив мені. Якби не він, я б сама їх не помітила”, — каже співрозмовниця.
Оригінальні фотографії маленького розміру — 94 на 64 мм. Для наочності краєзнавиця поклала рядом з фото звичайну пальчикову батарейку.
Ці фотографії, зроблені з висоти, відкривають вид на центральну частину Бахмута.
“Припускаю, що точка, з якої зроблене фото, — пожежна каланча, яка знаходилася там само, де до вторгнення російських військ працювала ДСНС — по вулиці Сибірцева”, — говорить бахмутянка.
В центрі обох кадрів — цвинтар з десятком могильних хрестів. Загарбники називали його “Хельденфрідхоф” — Цвинтар героїв. Там ховали нацистських солдатів, які помирали у шпиталі, що розташовувався поряд.
Та історично кадри цікавіші спорудами, які тут можна побачити. Одна з них — старовинний Свято-Троїцький собор. Його можна побачити в центрі фото, це будівля з пірамідальним дахом.
“У наші часи на його місці стояв супермаркет “Сільпо” та торговельний центр “Астрон”. Комуністи зняли з собору куполи, хрести та використовували його як просту будівлю”, — розповідає краєзнавиця.
Друге фото зроблене трохи ліворуч від першого. Якщо їх співставити, виникає ефект панорами.
На фото не було жодних підписів, тож встановити, що це саме Бахмут, краєзнавці змогли завдяки впізнаваним будинкам.
“Будівля ліворуч з дуже цікавою архітектурою, великими арковими вікнами на розі вулиці Радянської — там до Другої світової працювала друкарня. Цю будівлю бачимо на багатьох фотографіях цієї доби, і саме завдяки їй ми можемо бути впевненими, що то Артемівськ”, — пояснює Наталя Жукова.
Ще один бахмутський краєзнавець Геннадій Степаненко вважає, що на кадрах літо 1942 року.
“На мою думку, ці світлини зробили влітку 1942 року, оскільки бачимо, що німецьке кладовище ще не встигло заповнити простір площі Свободи настільки щільно, як це можна побачити на інших фотодокументах. Цінність отриманої нами панорами полягає в тому, що вона зафіксувала залишки архітектурного ансамблю центру Бахмута, яким він був до приходу більшовиків. Домінантою був Свято-Троїцький собор. Станом на 1940-і роки вже немає дзвіниці. Ліворуч від собору, між деревами, можна розгледіти два вікна ресторану від тресту “Доннархарч”. Приблизно, на цьому місці в наш час стоїть пам’ятник Кіндрату Булавіну”, — говорить бахмутянин Геннадій Степаненко.
“Якщо уважно придивитись, бачимо, що дах там начебто проламаний. Ймовірно, ця будівля постраждала під час захоплення міста нацистами. Можливо, наші її підірвали, щоб на пропаганду не працювала”, — припускає краєзнавиця.
“Також бачимо на одному з фото цікавий об’єкт — виглядає як “будиночок Баби Яги на курячих лапах” — це вуличний трансформатор. Такий самий останній автентичний стояв ще донедавна, десь до 2012 року, напроти шкірвендиспансера Бахмута, на розі Широкої та Маріупольської вулиць”, — уточнює Наталя Жукова.
Такі трансформатори можна було знайти й в інших локаціях Бахмута. Деякі з них збереглися на фотографіях.
“Невеличкі будівлі по обидва боки від собору до 1917 року належали церкві. Може, там свічки продавали чи щось таке. Їх видно ще на дореволюційних фото Бахмута”, — додає краєзнавиця.
“Ці фотографії я купляю для Бахмутського краєзнавчого музею. На період повномасштабної війни з Росією я ухвалила рішення залишати придбані для музею лоти у себе з міркувань безпеки. Коли Бахмут захопили війська гітлерівського Вермахту, у місті залишались до деокупації мої предки. Як же я могла не купити ці фотографії, якщо “там десь ходять” моя 22-річна бабуся, її сестри та брати, прабабуся та прадід?” — риторично питає Наталя Жукова.
Раніше ми розповідали про інші фото, які на аукціонах знайшла краєзнавиця. На них можна розгледіти військовий шпиталь нацистів та кладовище на околицях міста для цивільних.