Новини як мінне поле — можна легко натрапити на брехню. Вільне радіо навчає читачів ставитись до новин критично. Для цього у соцмережах по буднях ми публікуємо сумнівну новину та просимо людей визначити, правда це чи брехня, адже в потоці новин є час прочитати лише заголовки. А раз на тиждень розбираємо усі 5 новин з експертом.
Аби навчитися краще розрізняти правдиві новини від фейкових чи маніпулятивних, протягом 20-24 лютого ми виклали в наші соцмережі 5 сумнівних новин. Деякі з них правдиві, а десь автори вдалися до маніпуляцій чи відвертої брехні.
Цю добірку ми показали нашим читачам онлайн та випадковим співрозмовникам і розпитали, що вони думають про ці новини. А потім попросили експерта прокоментувати відповіді.
Виявилося, що навіть досвідчений фактчекер — спеціаліст, який перевіряє факти — не зміг з першого погляду визначити, правду він прочитав чи брехню.
“Для мене це був виклик — визначити, яка з новин правдива, яка ні. Відповідь була неоднозначна, а іноді й неочевидна. Навіть якщо людина має критичне мислення, воно не завжди може допомогти”, — розповідає Вільному радіо редактор фактчекінгової спільноти “По той бік новин” Сергій Одаренко.
За його словами, фейкові або маніпулятивні новини можна зустріти у новинній стрічці щодня.
“Мені сподобалась аналогія про те, що новини є “мінним полем”. Тоді за цією аналогією можемо вказувати фактчекерів як саперів, які “розміновують” ці “мінні поля”. Дійсно, маніпуляції, фейки можуть підстерігати на кожному кроці. Ми ловили на поширенні недостовірної інформації навіть авторитетні видання — і BBC, і DW, і “Українську правду”, — каже експерт.
Отже, ми спробували разом розібратися, які новини з нашої добірки мають ознаки фейків.
Ось що казали, побачивши цю новину, опитані нами люди:
“Тут немає якоїсь категоричності, є заява прем’єр-міністра, тобто вони це ще розглянуть. Тому я вірю цій новині”.
“Вважаю цю новину більше фейком. Не знаючи їхнього законодавства, я не певен, що це так можна оформити. Мені здається, це вирішується конкретним штрафом чи іншим покаранням, тому я не впевнений у достовірності цієї інформації. У цьому новинному блоці є лише слова прем’єр-міністра, але не вказано, згідно з якою статтею якого закону [відніматимуть автівки] — нема законодавчої бази”.
У соцмережах читачі Вільного радіо здебільшого теж не повірили цій новині: близько 70% від усіх, хто відреагував, поставилися до неї скептично. І дарма, бо новина правдива.
“Проблема цієї новини в тому, що вона розрахована на людей, які живуть в інформаційному просторі Латвії та в курсі усіх тамтешніх нюансів. На яких нюансах “зіграли” російські пропагандисти? Вони взяли дві незалежні події та об’єднали в одну”, — пояснює фактчекер.
Він знайшов на офіційній сторінці Латвійського парламенту (її англійській версії) два окремих рішення: у листопаді там постановили вилучати машини у нетверезих водіїв. А 16 лютого парламент Латвії ухвалив поправки до закону про підтримку цивільних в Україні.
“І ці зміни передбачали можливості безкоштовної передачі державних транспортних засобів у власність уряду України (щоб підтримати нас, українців). І хоч обидві ці події ніяк між собою не пов’язані, але у перекручених новинах це звучить так, ніби машини людей, яких спіймали за водіння у нетверезому стані, хочуть вилучити саме для того, аби передати їх Україні”, — каже Сергій Одаренко.
Очевидно, що державними можуть бути будь-які машини, а не лише конфісковані у п’яних. Також кожне таке рішення про передачу автівок за латвійським законом мають розглядати окремо, і це не якась автоматична процедура. І про це у новині ані слова, підкреслює експерт.
Мер турецького містечка Ерзін заявив, що руйнувань після потужного землетрусу там немає завдяки йому. Мовляв, він був чесним із забудовниками та не дозволяв зводити будівлі, нестійкі до підземних поштовхів.
Майже всі опитані повірили цій новині, яка виглядає як казка з добрим кінцем.
“Вірю, але сама не знаю чому, не можу ніяк аргументувати. Просто хочеться у це вірити, що якщо усі правила виконати, то землетруси будуть не страшні. Тобто що правила безпеки працюють. Хоча новина виглядає сумнівно, трохи як якась казка: усі будинки завалилися, окрім одного міста, тому що там ось така чесна людина — цей мер”.
“Я дивився репортажі про цей землетрус та серйозні руйнування, і начебто вони почали розбиратися, що будинки були побудовані без дотримання техніки (будівельних норм, — ред.) і що почалися розслідування. Ця новина виділяється піаром, тому я вважаю, що це неправда. Якщо це правда, це й так побачать й оцінять”.
Ця новина маніпулятивна та є прикладом неоднозначності, каже експерт з медіа. А мер Ерзіна, на його думку, скористався нагодою та похвалився.
“Він зманіпулював, навівши серед причин [чому його місто встояло] лише частину правди, не визначальну. Це не мої слова, а фахівця-геоморфолога (який вивчає рельєф землі та лінії розломів, — ред.) ”, — розповідає Сергій Одаренко.
У цій статті, опублікованій New York Times, фахівець пояснює: місту Ерзін просто пощастило стояти на твердій основі.
“Багато міст та сіл були побудовані на шарах стародавнього русла річки, тому цей ґрунт м’який. А твердий ґрунт, на якому стоїть Ерзін, діє як амортизатор між конструкціями та хвилями землетрусу і зменшує коливання будівель”, — каже фактчекер.
Сергій Одаренко зазначає: журналісти New York Times і “підстрахувалися” від однозначності своїх експертних спростувань та додали аргументів для ширшого розуміння причин трагедії. Однак своїм читачам вони дозволили самим робити висновки.
“Ми напевно не знаємо чи встояли б у цьому місці ці будинки, якби вони стояли в іншому регіоні. Журналісти не наводять однозначну відповідь. Спочатку кажуть, що визначальною причиною, на думку науковців, є стан ґрунту, на якому стоїть місто. А потім дають більш розмиту картинку. Таким чином журналісти себе “убезпечують”, наводячи усі можливі фактори”, — каже фактчекер.
Фактчекер підтверджує: людям дійсно дуже подобається “казка”.
“Читав реакцію місцевих мешканців: вони його боготворять, носять на руках, ледве не в президенти готові його висунути. Але ідеалізувати людину не варто, щоб потім не розчаровуватись”, — застерігає Сергій Одаренко.
У Нью-Йорку в художньому музеї Метрополітен змінили напис біля картини Архипа Куїнджі. Там зазначили, що він українець з Маріуполя і що музей з його роботами знищили росіяни авіаударом під час вторгнення в Україну.
Цій новині читачі здебільшого повірили та реагували так:
“Думаю, що новина правдива. Чому? А чому б ні? Я цю новину вже бачила, і там окрім Куїнджі був і Рєпін. Щодо Рєпіна я знаю, що він українського походження”.
“Я не знаю такого художника, і прізвище незвичне, але така новина могла б бути. Серед людей, які не дуже вдаються в подробиці, досі йде плутанина, хто українець, а хто росіянин. А раніше взагалі з трудом могли показати на карті, де знаходиться Україна. Тому я можу прийняти цю новину як правдиву”.
Сергій Одаренко підтверджує: написане у статті відповідає дійсності.
“Спочатку в музеї скоригували підпис до картини “Червоний захід” Архипа Куїнджі. Українцями назвали Іллю Ріпина та Івана Айвазовського. А почалися перейменування зі зміни назви картини Едгара Дега “Російські танцівниці” на “Танцівниці в українському одязі”, — перелічує Сергій Одаренко.
Цю новину дуже болісно сприйняли в Росії, зазначає він. Пропагандисти назвали це політичною провокацією та багато писали про це у характерній для себе манері.
“Російська імперія не тільки захоплювала території, а ще й привласнювала культурні й історичні надбання. А те, що не могла вкрасти, знищувала. Тому, на жаль, митці, які працювали в країнах, що входили до складу імперії та СРСР (зокрема українці, — ред.), аж до 21 століття ідентифікували на виставках та публікаціях саме як російських”, — пояснює фахівець.
Тож надбання художників Куїнджі, Рєпіна та Айвазовського Україна вважає за своє, адже ці художники народилися в українських містах, надихалися українськими пейзажами, їхня творчість просякнута українськими мотивами. І з Україною пов’язані їхні знакові роботи.
В Іспанії начебто ухвалили закон, за яким жінки зможуть отримати відпустки у “критичні дні”. Більше читачів соцмереж та опитаних мешканців схилилися до того, аби повірити в цю ініціативу іспанських законотворців.
“Новині я вірю, бо в Іспанії, у Європі зараз фемінізм. Я припускаю, що таке може бути. Як медик я думаю, що це має сенс — багато жінок страждають через це. Я працювала на “швидкій”, мені було важко добу відпрацювати, якщо це перші дні менструації, але що робити?”
“Цю новину я буду сприймати як таку, яка може бути: у Європі до трудового законодавства ставляться [серйозніше], та профспілки мають важелі. І в деяких країнах є більші обідні перерви, сієсти тощо”.
Фактчекер впевнився, що у новині викладена правда: він теж знайшов текст нового закону.
“Дійсно, цей закон дає право на триденну “місячну відпустку” з можливістю продовження до п’яти днів для тих, в кого є періоди непрацездатності, викликані болями під час менструації”, — каже співрозмовник.
Цю тему зараз багато обговорюють: багато сутичок й у соцмережах, є й перестороги у профспілок. Хоча це просто біологічний процес, який, однак, довго був під табу.
“Люди побоюються, що це може стигматизувати жінок на робочому місці та стати стримуючим фактором для їхнього працевлаштування”, — каже експерт.
Те саме висловили й опитані нами люди.
“Це може зіграти не на руку жінкам, тому що роботодавці будуть думати, чи треба такого працівника, який може раз на місяць йти у відпустку — це незручно для роботодавців. І чоловіки будуть думати “Чому я працюю увесь місяць?”
За рік повномасштабної війни Росії майже 70% поляків стали гірше ставитись до біженців з України, — такі статті з’явилися цими днями. Усі вони переписані з польського джерела — видання Rzeczpospolita.
Опитані назвали цю статтю фейком.
“Не вірю: скільки йде війна, стільки й чуємо від росіян, що до українських біженців погіршилося ставлення в Німеччині, Іспанії, Польщі — де завгодно. Я зараз у Німеччині, і до себе не відчула жодного разу поганого ставлення. Навпаки, сьогодні біля мене на зупинці підсіла бабуся, намагалася зі мною розмовляти, зрозуміла, що я не розумію. Вона запитала чи з України я, поспівчувала й почала плакати”.
Сергій Одаренко каже, що це брехня, та пояснює, як російські пропагандисти простою математикою вивернули з правдивої польської новини фейк про українців.
“Джерело маніпуляції криється в додаткових запитаннях, вони були поставлені таким чином: “Чи змінилося ваше ставлення до біженців з України за останні 6 місяців?” (тобто з 22 червня 2022-го). І чверть опитаних відповіла ствердно. Причому у 68% з них ставлення погіршилося. Тобто це 68% від 25%, а це всього загалом 17% респондентів — різниця колосальна”, — пояснює експерт з медіаграмотності.
Наостанок редактор спільноти “По той бік новин” каже: врешті-решт, не помиляється лише той, хто нічого не робить.
“Чим фахівець та компетентна людина відрізняється від “фейкомета” — це тим, що ми маємо визнавати свої помилки. Практично кожне західне видання, яке себе поважає, має на сайті розділ “Фактчекінг”, і не лише для перевірки новин. Там вони вказують свої прорахунки, помилки. І в форматі щоденної роботи помилки трапляються ледь не кожного дня”, — розповідає Сергій Одаренко.
Професійні журналісти якісних видань визнають та виправляють їх.
“І бажано не новою публікацією, а в “тілі” першої публікації. Якщо вона залишиться невиправленою, на неї можуть натрапити вже через гугл та пошитися в дурні”, — каже експерт з медіагігієни.
Ми вже розповідали як навчитися критично сприймати новини в матеріалі “Лебедине озеро” у Кремлі на рік вторгнення та заборона продажу нерухомості в Україні: розбираємо сумнівні новини у “Вірю/Не вірю”. Також практичні поради від фактчекерів є в статті “Депортація чоловіків з-за кордону та зниження тарифів на воду: розбираємо сумнівні новини у “Вірю/Не вірю”.
Читайте також: