8 грудня 2025 — день пам’яті письменника і поета з Донеччини Володимира Сосюри — 60 роковини його смерті. Він широко відомий як автор віршів “Любіть Україну” і “Так ніхто не кохав”. У творчому доробку Сосюри десятки збірок поезій, романи, історичні поеми. Ми зібрали цитати літератора про кохання, Україну та рідну Донеччину.
Володимир Сосюра — український письменник, поет. Народився в робітничій родині у Дебальцевому 6 січня 1898 року.
Дитинство провів в селищі Третя Рота (район Лисичанська). Згодом написав однойменний автобіографічний роман “Третя рота”.
Був козаком армії УНР та ніс службу у лавах Червоної армії.
“Рвали душу мою
два Володьки в бою.
і обидва, як я, кароокі,
і в обох ще незнаний,
невиданий хист.
Рвали душу мою —
комунар і націоналіст”, — писав Володимир Сосюра про свій досвід.
Він був інструктором преси при ЦК КП(б)У та фронтовим кореспондентом.
Сосюру виключили зі Спілки радянських письменників “за націоналістичні нахили”, а згодом поновили. Був учасником літературних організацій “Плуг”, “Гарт”, “ВАПЛІТЕ”, кавалером двох орденів Леніна, лауреатом Сталінської премії та Національної премії імені Тараса Шевченка.
Серед творів Володимира Сосюри поеми “Махно”, “Тарас Трясило” і “Мазепа”.
“Я страшенно полюбив книжки. Вони мені давали той світ, у якому одмовила доля. Я плавав з капітаном Немо на підводному човні, був в’язнем на повітряному кораблі божевільного вченого, був під землею і в зоряних світах, полював на індіянів на далекому заході і в тропічних лісах гойдався на ліанах над мутними водами, повними алігаторів і невідомих тварин… Книжки замінили мені товаришів і ласку матері, вони влили нові барви в мою душу, і вона зацвіла ярко і любовью під землею, під сяйвої звільненої думки. Вони дали мені крила в майбутнє, розкрили мені огненні простори… Я дуже хотів бути поетом, гадаючи, що поети – це надзвичайні люди”, — згадував поет дитинство і захоплення літературою.
Він пішов з життя після інфаркту 8 січня 1965 року.
— “Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди”.
— “Мова — це душа народу, а народ без мови — не народ”.
— “Дзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна”.
— “Вивчайте, любіть свою мову, як світлу Вітчизну любіть, як стягів красу малинову, як рідного неба блакить”.
— “Яке прекрасне рідне слово!
Воно — не світ, а всі світи”.
— “Я ненавиджу, нене, тебе, що над нами ще висне імла, що від кволого “цоб” і “цабе” недалеко ще ти одійшла. …Кожний крок одвоюєм у тьми, в новій формі вирує війна… Будем, будем залізними ми, кинем зір на світи не з вікна… Україно, моя сторона!..”
“І сниться, все сниться й донині
берізки тонкий силует.
Хоч знаний я всій Батьківщині,
а все ж я донецький поет”.
**
“Швидкий Дінець, і шум сосон,
і аромати м’яти-рути,
як золотий дитинства сон,
мені ніколи не забути”.
**
“Задума, і спомини, й спокій…
Знайомі і милі місця,
де гай задивився високий
в глибокії води Дінця.
І гори крейдяні, і поле,
осяяні, повні окрас,
я вас не забуду ніколи,
хоч в місто пішов я од вас”.
**
“Там, як ніде синіє рідне небо,
тече вода Дінця миліш від вод усіх.
О, земле ти моя, нема рідніш за тебе!
До старості тебе у пісні я зберіг”.
— “Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…”
— “Мені ти приснилась давно, ввійшла ти у думи мої. Я море люблю, бо воно нагадує очі твої”.
— “Люблю я море в шумний час прибою, коли воно за валом вал жене. Але ще дужче в чарах супокою люблю я море мрійне і ясне”.
— “Той тільки серцем сивіє, хто у житті не любив”.
— “Любові повний до нестями, мов непогасную свічу, там, за далекими світами, нову я зірку засвічу”.
— “Якби помножити любов усіх людей, ту, що була, що є й що потім буде, то буде ніч. Моя ж любов — як день, не знають ще чуття такого люди”.
Нагадаємо, раніше про життя Володимира Сосюри Вільному радіо розповідав правнук поета Олексій.
Також ми зібрали цитати поета Василя Стуса, який багато років прожив на Донеччині.