Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо розвідника Святослава Сойка з позивним “Француз”. Чоловік був серед тих, хто 24 лютого 2022-го “штурмував” кордон на в’їзд в Україну. А вже через місяць загинув поблизу села Мирного під час штурму посадки, яку зайняли росіяни.
Про життєвий шлях Святослава Вільному радіо розповіла його мати Ольга Сойко.
Народився чоловік в 1990 році на Алясці, куди його батька-військового тоді відрядили на службу. Вже за два роки його родина переїхала до Ужгорода, де Святослав і провів усе своє дитинство та юність. Вчився у місцевій школі №5, а потім здобув освіту політолога в Ужгородському національному університеті.
У 2012 році Святославу випала змога поїхати до США за програмою Work and Travel. Отримавши цей досвід, він вирішив, що хоче й далі жити та працювати за кордоном. Найкращою можливістю виїхати до Європи тоді йому здавався вступ до лав Французького легіону.
Через 5 років служби Святослав звільнився і взявся здійснювати свої давні мрії. Зайнявся улюбленою справою — гірським туризмом. Чоловік вирішив перетворити своє захоплення на бізнес.
У Франції Святослав купив квартиру й налагоджував справу. Крім того, розвивав гірський туризм в інших країнах світу. Але за кілька місяців до повномасштабного вторгнення, під час одного з візитів до батьків в Україну, зізнався, що планує повернутися до Ужгорода.
“Він сказав, що Україна дуже змінилася за останні роки. Тут бізнес почав працювати, можна швидко все замовити, оформити, на відміну від Франції, де всі живуть за принципом “Нехай весь світ зачекає”. Інфраструктура стала набагато кращою, зробили дороги. Він не міг тим натішитися. Я не можу забути його слова про те, що через кілька років Україна буде найбагатшою країною Європи. Святослав планував поїхати до Грузії, вирішити певні справи та повернутися додому”, — пригадує мати полеглого захисника Ольга Сойко.
Але повертатися довелося раніше. 24 лютого 2022 року чоловік вже був у дорозі до України. А вже за два дні вдягнув однострій та розпочав службу в лавах ЗСУ.
Ольга Сойко розповідає: “Я плакала, не хотіла його відпускати. Але він сказав “Якщо ми тепер їх не зупинимо, то Україна вже ніколи не буде незалежною. Це єдиний шанс, останній”.
Менш ніж за місяць і без того нечасті дзвінки та повідомлення від Святослава перестали надходити. Він загинув 24 березня поблизу села Мирного під час штурму посадки, яку утримували окупанти.
Святославу Сойку назавжди залишиться 32 роки.
Посмертно Святослава Сойка нагородили орденом “За мужність”III ступеня та назвали на його честь вулицю в Ужгороді, де зараз мешкають його батьки.
Світла пам’ять полеглому захисникові!