Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Вінниці Олександр Мельник, який став на захист України ще на початку АТО. Життя оборонця обірвалося на другий рік повномасштабного вторгнення в бою на Донеччині.
Сестра Олександра Наталія звернулася до нашої редакції через форму на сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Олександр Мельник родом із Вінниці. Закінчив училище за спеціальністю “слюсар-ремонтник літальних апаратів”, проходив практику на заводі імені Антонова. Працював за спеціальністю у військовій частині, на Одеській залізниці, а також в охороні.
Строкову службу Олександр проходив у десантних військах. З початком російської агресії у 2014 році чоловік добровольцем долучився до 43-ї окремої артилерійської бригади, командував відділенням.
Коли ж Росія розпочала повномасштабне вторгнення, чоловік долучився до 59-ї окремої мотопіхотної бригади. В її складі у січні 2023 року вирушив на фронт.
Наталія згадує брата дуже різносторонньою людиною. Олександр любив фотографію та літературу, читав багато художніх та військових книг. Та найбільшим захопленням чоловіка була кулінарія.
“Дуже смачно готував. Він був моїм старшим братом, і так виходило, що батьки постійно були на роботі, а він кожен день чимось новеньким пригощав. На службі у нього був друг шеф-кухар ресторану. І Саша приїжджав з бойових завдань і допомагав йому готувати для підрозділу. І досі побратими телефонують, згадують його якісь коронні страви, які він готував”, — згадує Наталія.
А ще Олександром захоплювався рибальством.
“Міг встати о п’ятій або четвертій ранку, піти порибалити, а потім через три години приходив, переодягався, біг на роботу. Так само приходив з роботи, міг піти на рибалку до вечора. Вода його заспокоювала, було особливо улюблене місце в місцевому парку, його місце сили. Там Південний Буг, схил дуже великий. Він постійно сидів над цим схилом, любив проводити там час з коханою”, — розповідає Наталія.
Жінка зізнається, мріє посадити на цьому місці алею дерев у пам’ять про брата.
Олександр, продовжує вона, був душею компанії та мав неймовірне почуття гумору.
“Пам’ятаю дуже багато його приколів, міг розрядити будь-яку обстановку з різними людьми, абсолютно різні погляди, різні достатки, різне все, а навколо нього збиралися, він зближував людей”, — каже Наталія.
Олександр Мельник загинув 8 лютого 2023 року поблизу Водяного на Донеччині, потрапивши під танковий обстріл.
“Побратими сказали, що він вірно йшов на свою смерть, він врятував не одну людину, тому що знав, що якщо він загине, дасть людям час для того, щоб відійти, він був командиром відділення”, — розповідає сестра.
До свого 44-річчя чоловік не дожив 3 місяці.
У нього залишились мати, сестра, два сини й кохана, з якою він планував одружитися.
Світла пам’ять полеглому захисникові.