Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — Дмитро Наконечний. Чоловік працював у торгівлі й любив вирощувати квіти. Його мобілізували у 2023 році, і він служив у ремонтній бригаді. Під час евакуації підбитої БМП військового вбив російський безпілотник.
Про життєвий шлях Дмитра Вільному Радіо розповів його брат Сергій Наконечний.
Вільне Радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його/її життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Дмитро народився 5 серпня 1987 року у місті Фергана, що в Узбекистані.
“Наш батько служив у Радянській армії, а військовий у СРСР — це куди направили, там і служив. Потім, коли Союз розпався, наша родина переїхала до Львова”, — пояснює брат.
Тут Дмитро закінчив місцеву школу, залізничний технікум, відслужив строкову службу, але за фахом попрацювати не вдалося.
“Він знайшов себе у торгівлі — працював як продавець та консультант у великих мережах супермаркетів і магазинів”, — розповідає Сергій.
У вільний від роботи час чоловік любив займатися кулінарією, захоплювався машинами та квітами.
“У них із дружиною був свій город, де він вирощував різні квіти — дуже любив цю справу. Це був у них такий родинний підробіток для душі. Готувати також дуже любив. Потім в армії він постійно готував для побратимів і командира”, — каже Сергій.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну, чоловік ще близько року працював на цивільній роботі, а потім йому прийшла повістка.
“Він не ховався, а пішов до військкомату. Усе своє життя він щиро любив Батьківщину та неодноразово доводив свою відданість Україні — вчинками, словами, думками. Тому, попри стан здоров’я (він був обмежено придатним), вступив до лав Збройних сил України, чим надзвичайно пишався”, — говорить брат.
Чоловік служив солдатом у військовій частині А4010 — це 2-й батальйон 5-ї окремої штурмової бригади.
“Службу він проходив у ремонтній бригаді. Тут дуже знадобилася його любов до машин — він постійно ремонтував техніку”, — додає Сергій.
Поранень він не діставав, але мав операції через проблеми зі здоров’ям. Проте після реабілітації продовжував службу.
“У відпустки він ходив двічі на рік і завжди проводив їх із родиною. Відвідував маму в селі, розв’язував різні питання. На повноцінний відпочинок чи мандрівки часу ніколи не було, бо дружина сама в хаті, й треба було зробити все, що накопичилося: десь замок відремонтувати, десь ще щось. Також завжди приділяв увагу дітям — возив їх у басейн або на інші розваги”, — пояснює брат.
Під час служби Дмитра відзначили за сумлінність і відвагу нагрудним знаком “За зразкову службу”.
“Служба була важкою, бо їм завжди чогось не вистачало. Тому вони без зупинки проводили різні збори донатів — на машини, інструменти, обладнання і так далі”, — згадує Сергій.
Увесь час служби Дмитро провів у Донецькій області.
“Якщо не враховувати час в “учебці”, то він від самого початку весь час перебував на Покровському напрямку”, — уточнює Сергій.
Захисник загинув 25 травня 2025 року біля села Яблунівка Іллінівської громади.
“Він зазнав поранення, несумісні з життям, коли вони приїхали витягти БМП, яку підбили росіяни. Вони хотіли її відвезти та відремонтувати, але в цей момент по них вдарив російський дрон і вбив брата”, — ділиться Сергій.
Рідним повернули тіло Дмитра через тиждень, його поховали у Львові на Алеї Героїв.
“Для мене він завжди був маленьким, бо я старший за нього на 11 років. Завжди навчав його чомусь — він був добрим, трохи наївним та веселим. Роботи ніколи не боявся — був працьовитим”, — додає Сергій.
Чоловікові було 37 років. У нього залишилися мати, брат, дружина та дві доньки.
Рідні Дмитра прагнуть, аби йому надали звання “Героя України”. Для цього вони створили петицію. Ви можете підтримати родину загиблого захисника, підписавши ініціативу за посиланням.
Світла пам’ять.