Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — IT-вець із Нікополя Віктор Семенов. Він приєднався до війська під час відкритої війни та був пілотом дронів.
Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у телеграм, інстаграм чи фейсбук. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Віктор народився і виріс у Нікополі. Здобув педагогічну освіту. У 2013 році брав участь у Революції Гідності. На той момент хлопцю було 19 років. Він був серед тих студентів, яких 30 листопада побили на Майдані.
Згодом Віктор переїхав до Маріуполя. Він опанував фах програміста й працював у Центрі розвитку стартапів “1991”. Віктора згадують веселим, завжди усміхненим, енергійним.
“Вітя умів жити так, ніби кожен день — це шанс спробувати нове, створити щось важливе, залишити слід. Його ідеї часом здавалися надто сміливими, а плани — надто нереальними, але в цьому й була його сила: він бачив ширше й далі, ніж більшість із нас. У нього не було напівтонів, він жив на повну, з тою шаленою енергією, яка заряджала всіх довкола. У ньому була якась магія, яка притягувала людей. Водночас найближчим людям було складно: доводилося ділити його з іншими, бо він не міг бути з кимось одним. Власне, я цього так і не змогла прийняти”, — написала подруга військового Марина Молошна.
“Ми познайомилися з ним в Маріуполі, де він часто працював в коворкінгу, де ми грали в Мафію щонеділі. Кожного разу при зустрічі нам вдавалося трохи поспілкуватися. А одного разу сидимо граємо, а він такий і раз і приніс мені цукерку Рафаелку, поділився зі мною, це так мило і турботливо було. Він той, хто запалював світло і добро всередині кожного, кого він зустрічав. Його світло залишилось в кожному з нас”, — розповідає про Віктора маріупольчанка Альона Барсукова.
Чоловік постійно кидав собі виклики й успішно їх долав. У 2021 році він змайстрував свій перший дрон, надрукувавши більшість деталей на 3D-принтері, того ж року виграв міський конкурс проєктів на встановлення у Маріуполі унікальних великих гойдалок для дорослих.
А коли бушувала пандемія коронавірусу, — розробив для Маріуполя технологічну базу вакцинації містян, яку потім запозичив собі й Київ. Його додаток автоматизував роботу для лікарів, які раніше мали шукати прізвища пацієнтів у базі вручну.
“Коли поруч відкрився пункт вакцинації, я побачив на власні очі, що там відбувається якась дикість часів пізнього СРСР. Люди приходили і ставали у чергу з шостої ранку, записували свої номерки на руках. Кричали, сварились. І я подумав, що треба з цим щось робити. Бо це ненормально. Можна ж зробити електронну чергу і якось це все впорядкувати”, — розповідав тоді Віктор.
Він відвідав понад 20 країн на різних континентах, встиг пожити в США (роблячи там інноваційний стартап) та на Балі, а ще обʼїздив пів Італії влітку велосипедом, зупиняючись в есперантистів (есперанто — штучна мова, яку він вчив як хобі).
З 2017 року Віктор їздив на ротації в зону АТО/ООС разом із медбатальйоном “Госпітальєри”. Там чоловік здобув медичні навички, які ще не раз ставали йому в пригоді.
Повномасштабне вторгнення чоловік зустрів у Маріуполі, де жив і працював останні роки. Протягом великої війни він був медиком, а згодом став пілотом дронів. Пройшов бої під Часовим Яром, Кремінною, харківський наступ. Серед побратимів мав позивний Космос.
“Під Часовим Яром підходи до передових позиції стрілецьких рот прострілюються ворогом. Тож оператори FPV-дронів на гвинтах забезпечують піхотинців боєкомплектом, водою і продпайками. Під час бойового чергування, яке передувало інтерв’ю, Віктор, окрім води, доправив на передові позиції щойно посмажені стейки. Це був сюрприз. Хлопцям бодай якась розрада на передовій”, — писали про Віктора на сторінці Сили територіальної оборони ЗСУ.
“Ми були два впертих. Якось виходимо з бліндажа, щоб забрати припаси з точки вигрузки, я спереду, він ззаду, бачу сітку, зупиняю його зі словами: “Могли зараз на дємбєль потрапити”. Стежка перед нами усіяна ПФМ-1 (протипіхотними фугасними мінами, — ред.). Тоді був веселий час, і фан в нас був стрьомний, але Вітя керувався своєю чуйкою, а я своєю”, — згадує захисника побратим Олександр Бордюг.
“Вітя був справжнім героєм! Мав честь служити з ним пліч-о-пліч! Багато разів погоджувався на його авантюри, і завдяки його впевненості, яка надавала мені сил, в нас все виходило. Коли зі мною трапилась біда (підірвався на ворожому боєприпасі), Вітя врятував мене, бо був і медиком! Я безмежно вдячний йому за те що він з побратимами зберіг мені життя! Царство небесне герою! Честь!” — написав побратим Олександр Моторний.
Життя Віктора обірвалося 2 жовтня 2025 року. Тоді він дістав смертельних поранень від удару двох російських FPV-дронів по машині, у якій перебував. Згодом загибель Віктора підтвердили через ДНК-експертизу.
“За ці місяці Вітя снився мені безліч разів. Перший раз уві сні після своєї загибелі, і в сьогоднішню ніч він говорив, що там, де він є — йому добре. Щоб ми не побивалися за ним, і що він живий, просто не там, де ми. І я йому вірю, бо що ще залишається.<…> Мені завжди здавалося, що Вітя має якийсь невидимий запас життя, на війні він багато разів ходив по лезу ножа, але завжди виходив сухим з води, мало кому так щастило. Та, на жаль, все має здатність закінчуватися”, — пише Марина Молошна.
Віктору Семенову назавжди залишиться 31 рік.
Світла пам’ять полеглому захисникові.