Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Дениса Угорова з білоруського міста Гомель, який більшу частину життя провів в Україні. До початку повномасштабного вторгнення він працював, виховував дітей та мав мрію про власний дім. У вересні 2022 року добровольцем пішов на фронт, а майже два роки потому — загинув під час мінометного обстрілу на Донеччині.
Про Дениса Угорова Вільному Радіо розповіла його дружина Лариса.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Денис Угоров народився 27 грудня 1988 року в місті Гомель, Білорусь. Більшу частину життя провів у Луцьку Волинської області. Отримав середню освіту, після чого навчався на факультеті міжнародних відносин у Волинському національному університеті. Займався волейболом, туристичним орієнтуванням і футболом.
“Я його пам’ятаю завжди усміхненим і готовим прийти на допомогу. Він завжди тримав слово, ніколи нікого не підводив. Любив мене і наших двох синочків,” — розповідає дружина захисника Лариса.
У вільний час Денис любив приймати гостей і сам залюбки гостював у друзів. Він був відкритою й товариською людиною, якій завжди було важливо підтримувати зв’язок із близькими, каже дружина.
22 вересня 2022 року чоловік пішов на фронт.
“Він був готовий від самого початку. Про війну майже нічого не розповідав — казав, що все добре, що він далеко від боїв… Хоч насправді майже два роки провів на нулі, у самому пеклі,” — згадує кохана.
У Дениса була мрія пожити у власному будинку. Її вдалося здійснити лише частково — він провів у новому домі два місяці перед тим, як знову вирушив на службу.
Захисник під час участі в бойових діях отримав низку нагород, серед яких медаль “За оборону Соледару” та почесна відзнака командира 1-го стрілецького батальйону 56-ї бригади.
Загинув Денис 19 травня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу поблизу села Григорівка, Бахмутського району Донецької області.
Вдома на нього чекали дружина, двоє синів і батьки.
“Побратими говорили, що такого сміливого воїна ще не бачили. Він нічого і нікого не боявся. Він був найкращий”, — переповідає Лариса.
Рідні захисника просять посмертно надати військовому звання Героя України. Щоб їх підтримати, підпишіть петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.