З 11 по 17 березня українці відзначають традиційне свято, яке символізує прощання із зимою та зустріч весни. У ньому переплітається давнє язичницьке минуле та християнські ідеї. Цей тиждень має чимало назв: Колодій, Колодка, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення, Загальниця, “Ніжкові заговини”, Бабин тиждень, а одна з найпоширеніших — Масляна. Та чи автентична вона? Розбираємось із назвою, а також пояснюємо, чому на святковому столі мають бути вареники з сиром, а не млинці, до чого тут дерев’яна колода та чому треба просити вибачення.
“Давні слов’яни відчували час як циклічний рух. Свято весняного рівнодення, коли день і ніч урівнюються за своєю довжиною, коли приходить весна, а помирає зима, коли починаються весняні роботи, існує не тільки у слов’ян. І наші предки називали його по-різному. Наприклад, чому Бабин тиждень? Поступово збільшувалася роль чоловіцтва в суспільстві. І в оці весняні дні жіноцтво, так би мовити, відновлювало свої права”, — розповідає Вільному радіо директор Часовоярського історико-краєзнавчого музею, старший викладач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов ДВНЗ “Донбаський державний педагогічний університет” Валерій Богуненко.
Тому, додає історик, існувала народна традиція, що на Масляний тиждень чоловіки мали слухатися жінок. Натомість жінки влаштовували різні веселі забави.
Та сучасна Масляна, або ж Колодій, бере своє коріння ще з язичницьких часів.
“Зараз вони часто романтизуються, є спроби “реконструкцій” давніх вірувань. Але ж варто знати, що під час святкування часто виконували й моторошні ритуальні дії: вбивство старих людей. Вважалося, що, якщо все йде по колу, то людина мусить відродитися. Тому людей поважного віку садили на сані, впрягали коней і везли їх до якогось яру, в ліс (тому існував такий вираз: “Я вже сиджу на санях”. Тобто одною ногою в могилі). У старовинні часи їх вбивали ціпами, якими молотили зерно, або косами. Тобто вбивали так, як косять, молотять пшеницю…” — каже історик.
Також є версія, що в язичницькі часи в цей період вшановували бога Сонця Ярила, зокрема випікали жертовний хліб йому у підношення. Проте достеменно роль Ярила й особливості його культу невідомі.
Після прийняття християнства свято весняного рівнодення набуло нових сенсів. Зараз дата щороку змінюється, адже залежить від Великодня. У релігійному календарі цей тиждень називають Сирною або М’ясопусною седмицею.
“У православному світі почали говорити про скорочення вживання м’яса десь за п’ять декад до Пасхи. А за чотири декади до Пасхи починаєте вже поститися повністю. Тобто ступенчато так підводили людей до Великого посту. Але жирна їжа допускається, всілякі молочні продукти. Щось схоже було в чехів, словаків, поляків, болгар”, — говорить Валерій Богуненко.
Назва Колодій, за одним із трактувань, походить від імені праслов’янського бога шлюбу, примирення та злагоди.
Масниця ж, продовжує Валерій Богуненко, зветься так, адже традиційні страви щедро заправляють вершковим маслом.
Тиждень перед Великим постом має проходити весело: з жартами, співами й ярмарками. У багатьох областях України й досі збереглася традиція під час святкування спалювати солом’яне опудало. У такий спосіб символічно прощаються із зимою та дають дорогу весні та теплу.
Значно рідше українці повертаються до традиції з дерев’яною колодкою (поліном), яке символізує продовження роду.
“Взагалі символіка “дерева життя” в наших предків — окрема тема, згадаймо звичай “постукати по дереву”. А на Колодій колодку прив’язували до тіла неодруженим хлопцям і дівчатам. Так молодь жартівливо карають та нагадують про потребу одруження. Відкупитися від такого “покарання” можна танцями, піснями, їжею, намистом чи грошима”, — каже Валерій Богуненко.
Здавна на Колодій, або ж Масляну, найголовнішим частуванням в українців були вареники з сиром і сметаною. Також на стіл подавали банош (кукурудзяну кашу), пампушки, галушки та налисники.
“Традиція переїдання, святкування з надлишком їжі в такі визначні дати дуже давня. Це робилося, аби цей рік був такий [самий] масний, багатий”, — розповідає директор Часовоярського історико-краєзнавчого музею.
Прощена неділя — так називають останній день святкування Колодія. Вважається, що в цей день варто попросити пробачення в інших та відпустити образи самому.
Випікання млинців за тиждень до Великоднього посту вважається російською традицією. Тривалий час це не було властивим нашій країні, як і назва Масляна.
“Назви “Масленица” (українською Масляна, — ред.) на українських землях раніше не було. Всілякі такі традиційні святкування за радянської влади спочатку заборонялися повністю, до 30-х років. У 70-х роках з’явилося святкування Масляної, яке стало одним із інструментів русифікаційної політики. У різних регіонах Радянського Союзу існували різні традиції святкування, не було уніфікованої”, — зазначає старший викладач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов.
Згодом, додає історик, комуністична влада вдалася до агресивніших методів, аби поширити російські традиції святкування Масляної в Україні. До кінця існування Радянського Союзу це свято називали “Проводами русской зимы”.
“Чернігівщина, Київщина, Харківщина, Полтавщина, Луганщина, Донеччина, Херсонщина, Миколаївщина, Запорізька та Одеська області точно зазнали такого впливу. Спалювали [солом’яне] опудало з розмальованими буряком щоками, були катання на санках чи лижах, обов’язково роздавалися “блины”. Останні роки, от буквально до 2022 року, я можу засвідчити, що така Масляна на сході України впроваджувалася: Бахмут, Часів Яр, Лисичанськ, Сєвєродонецьк, знаю, що в цих палацах культури так робили. Тобто це вплив інерції русифікаторської, колонізаторської політики”, — зауважує Валерій Богуненко.
Останні роки, особливо після початку російської агресії на сході, додає він, в Україні актуалізувалися важливі питання витоків нашої культури.
“Загалом українська культура впродовж 300 років зазнавала асиміляційного впливу російської культури. Зараз українське суспільство знаходиться в стані стресу, травми. Науковою мовою це турбулентність, біфуркація. І зараз дуже болючим є питання історії, культури, бо це питання нашої ідентичності”, — підсумовує історик.
Зауважимо, одним із найбільших свят в Україні вважається Новий рік. Та у дорадянські часи ця дата для українців не була святковою, а Дід Мороз ще пару століть тому був не чарівником з подарунками, а кровожерливим лиходієм.