Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо солдата Миколу Захарчука — правоохоронця на пенсії, який після початку відкритого російського вторгнення без вагань став на захист рідного краю. Чоловік боронив державу у складі 57 окремої мотопіхотної бригади.
Історію життя Миколи опублікували на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Микола Захарчук народився в селі Рокитне на Рівненщині. Коли йому було чотири роки, родина переїхала до села Малі Копані на Херсонщині, де він виріс і навчався у місцевій школі.
Після строкової служби Микола обрав шлях служіння закону. У 1996 році закінчив Чернігівську школу міліції та почав працювати дізнавачем у Баришівському райвідділі Київської області. Згодом перевівся до Херсона, де працював у відділі УБОЗу, а пізніше — слідчим у райвідділі. Службу в органах внутрішніх справ завершив у званні капітана.
Після виходу на пенсію Микола працював юристом: спочатку в банку, а згодом як приватний фахівець. Був учасником громадської організації “Козацьке товариство “Херсонська Січ””.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії чоловік став на захист країни у складі 57 окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка. Служив заступником командира бойової машини та навідником-оператором. Спочатку боронив Луганщину, а згодом — Херсонщину.
Дружина згадує, що рішення захищати країну було для нього природним:
“На питання, чому він тут, Микола відповідав: “Бо я з такого роду. Якби мій 80-річний батько був живий, він теж би захищав рідну країну на передовій. Як інакше? Це моя земля, тут я народився, тут живу. Мені є що і кого захищати… Прийде час, і онуки питатимуть: що я робив, коли була війна? Мені точно буде що їм розповісти… Складно, страшно, але знаю, заради чого ми повинні закінчити цю війну перемогою України… Війна не повинна зачепити наступні покоління”.
За її словами, Микола ніколи не залишався осторонь у складних ситуаціях, намагався допомогти ділом чи порадою, завжди боровся за справедливість, не втрачав оптимізму й почуття гумору.
1 жовтня 2022 року Микола Захарчук загинув під час артилерійського обстрілу поблизу села Сухий Ставок, коли разом із побратимами намагався звільнити рідну землю від окупантів. Чоловікові було 50 років.
Поховали військовослужбовця на Алеї Героїв Матвіївського кладовища у Миколаєві.
У Миколи залишилися дружина, донька, син, брат і три сестри.
Світла пам’ять захиснику України!