Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Чернігівської області Микола Чигрин. Чоловік долучився до війська під час відкритої війни. Його життя обірвалось поблизу Бахмута.
Дружина Миколи Алла звернулась до Вільного радіо через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Микола Чигрин народився 26 квітня 1980 року в селі Бахмач-2 на Чернігівщині. До військової служби працював у сільському господарстві. Після початку повномасштабного вторгнення долучився до місцевої тероборони, а в липні 2023 року його призвали до лав ЗСУ. Чоловік очолив відділення інженерно-саперного взводу.
“Він пішов працювати з 15 років у сільське господарство, тоді ще у нас були колгоспи. Потім назви змінювались, але він завжди працював на землі. Микола мріяв працювати на рідній землі, засівати поля, дивитись, як колоситься нива, у мирі та злагоді збирати врожаї. І я знаю, що він дуже хотів жити, мав безліч планів на майбутнє, хотів втілювати свої мрії”, — розповідає дружина Алла.
Рідні згадують Миколу добрим, чуйним, завжди готовим допомогти.
“Він був доброю і світлою людиною, я кажу так не тому, що це мій чоловік, а тому, що він так до всіх ставився. Не було такого, щоб відмовив комусь, хто звертався за допомогою”, — каже Алла.
Микола захоплювався мисливством та рибальством.
“Полювання та риболовлю дуже любив. Хоч влітку, хоч взимку, завжди там. А ще дуже любив землю. І засівав, і комбайнером працював, все вмів. Микола був дуже “рукастий”, мав хист до техніки, з пари болтиків міг трактора зібрати”, — з теплом в голосі згадує коханого Алла.
Микола Чигрин загинув 7 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу Калинівки Бахмутського району. Він дістав мінно-вибухових поранень, несумісних з життям. За 19 днів йому мало б виповнитись 44 роки.
Чоловіка поховали у рідному селі. Рідні створили петицію з проханням надати захиснику звання Героя України, підтримати її можна за посиланням.
У Миколи залишились дружина, син, донька та онука.
Світла пам’ять полеглому захисникові.