Громадський діяч та науковець родом з Серебрянки Сіверської громади Микита Шаповал століття тому створив в еміграції, у чеському містечку Подєбради УГА — заклад вищої освіти для українців. Понад пів тисячі емігрантів здобули тут якісну вищу фахову освіту. А українські науковці вперше в історії розробили наукову термінологію рідною мовою.
“100-річний ювілей Української Господарської Академії в Подєбрадах — це грандіозна річниця! В нашій історії це був перший виш, де викладали усі предмети українською мовою, формувалась національна психологія. Можна сказати, в УГА виникла міні-Україна”, — розповідає Вільному радіо дослідниця локальної історії Анжела Савченко.
Цей ювілей збігся і з особистим ювілеєм цього громадського та політичного діяча, соціолога, публіциста. 8 червня Україна на державному рівні відзначила 140-річчя з Дня народження Микити Шаповала.
Микита Шаповал емігрував 1919 року та оселився у Чехії. У такій самій ситуації на чужині опинилися тисячі українських захисників УНР.
Президентом Чехії був Томаш Масарик, якого Шаповал знав особисто.
“Чехія Масарика тоді жила коштом великих загальнослов’янських програм та субсидій з Америки. До Шаповала дійшли чутки, що Масарик буде фінансувати студентів-емігрантів. Шаповал почав стукати у різні кабінети. І українська емігрантська згуртованість зіграла як ніколи, і так створили Українську господарську академію. Фактично це був політехнічний виш”, — розповідає дослідниця спадщини Шаповала.
Кошти треба було економити, тому УГА заснували не у столичній Празі, а у невеличкому містечку Подєбради неподалік.
Далі почали об’єднувати кадри: писати листи, залучаючи найкращих з найкращих. Викладачів та частину студентів поселили у готелі “Король Юрій”.
“Тут превалювали технічні науки. А гуманітарного блоку було дуже мало. Є багато спогадів викладачів епохи УГА, які згадують: 500 біженців, які жили в таборах (які не мали де притулитися, ким стати) здобули висококваліфіковану освіту. Про них подбали, вони не стали закинутими, нікому не потрібними”, — каже Анжела Савченко.
Оскільки не в усіх вступників вцілів атестат, організували підготовчі курси при таборах.
“Щоб ці військовики склали іспити про базову освіту та далі продовжили навчання в Академії”, — пояснює Анжела Савченко.
При УГА працювала бібліотека з 30 тисячами томів фахової літератури, 33 кабінети, 14 лабораторій, низка ферм, лісовий розсадник, метеорологічна станція та два навчальні кооперативи. Більшість із цих установ містилася у старовинному замку чеського короля Юрія Подебрадського.Для довідки:Курс навчання в Академії тривав 4 роки, було три факультети: агрономічно-лісовий, інженерний (з хіміко-технологічним та гідротехнічним відділами) та економіко-кооперативний. Загалом до УГА прийняли 786 студентів, з яких закінчили навчання зі званням інженера 569 людей.
В Академії вперше в історії українські науковці сформували українську наукову термінологію в багатьох галузях науки.
У Подєбрадах запрацювали й гуртки — школа модерних танців, початкова школа для дітей 7-9 років, дитячий притулок (фактично садочок). У цих закладах допомагали й дружини викладачів, у тому числі й Ольга Шаповал — дружина громадського діяча.
“Заклали студентський хор, оркестр мандоліністів, драматичний гурток, гімнастичне товариство “Сокіл”, товариство письменників. Готували та друкували власні підручники. УГА працювала майже 10 років, до 1932-го”, — розповідає дослідниця.
Для довідки:Чеський уряд поступово урізав фінансування та наказав поступово ліквідувати УГА. З 1928 року нових слухачів уже не приймали. Тоді 1932 року українська громада заснувала заочний Технічно-Господарський інститут при УГА. Він зберіг структуру та програму Академії.
“Всі [емігранти-українці у Чехії] сподівалися, що вони опинилися там на 2 роки, що вони повернуться в Україну, і що їхній досвід буде корисним на батьківщині. Але цього не сталося, і випускники УГА роз’їхалися хто куди. Але у цих людей в руках залишився фах, висока кваліфікація”, — каже дослідниця.
Далі Шаповал не склав руки, а ініціював створення вищої школи пластичних мистецтв, тобто школи скульптури.
“Він був неймовірним трудоголіком, людиною неймовірно дієвою”, — каже про нього дослідниця його спадщини.
Анжела Савченко захоплено розповідає більше про видатного вихідця з Донеччини.
“Для мене особисто історія Микити Шаповала та його родини — це “вибухівка”, це деміфологізація Донеччини! Тому що завжди розповідали, що “Донбас інший, Донбас не такий, тут завжди була російська мова”. Але ж Донбас якраз першим “усміряли голодом” 1921-го. Трьох братів Шаповала розстріляли як куркулів”, — каже Анжела Савченко.
Шаповал — “людина, яка зробила себе”, каже вона. Микита Юхимович походить з багатодітної родини батрака, який фактично не мав власного майна. У родині було 8 синів та донька.
“Микита Шаповал мав величезний потяг до навчання: став найкращим учнем та завдяки своїй праці став фаховим лісівником. А наприкінці життя професорський склад вищого педагогічного інституту імені Драгоманова (до заснування якого він також був причетний) надав йому ступінь професора соціології. І українськість в ньому не набута, а закладена на Донеччині”, — стверджує співрозмовниця.
Зі спогадів Микити Шаповала відомо, що українська мова у його рідній Сріблянці домінувала.
“Він у спогадах пише: іншою мовою як українською ніхто в Сріблянці й не розмовляв (бачите, радянська влада переіначила її на Серебрянку!) Він виріс та був викоханий українською мовою, і це в ньому дуже резонувало. І коли він, приходивши з навчань, намагався розмовляти вдома російською, мати робила йому зауваження: “що ти ламаєш язика!”, — розповідає Анжела Савченко.
Микита Шаповал був фігурою суперечливою в українській політиці, каже співрозмовниця.
“Шаповал був одним з організаторів заколоту проти гетьмана Скоропадського — це була безпосередньо його ініціатива. Але навряд чи б Українська господарська академія існувала, якби не його наполегливість, рішучість, інколи й нахабність”, — каже Анжела Савченко.
За політичними поглядами Шаповал був українським есером — радикальним соціал-революціонером. І цій течії він був відданий до кінця.
“Він [та багато діячів УНР] прийшли в активну громадську діяльність та політику як висококваліфіковані кадри: вони були фахівцями найвищого ґатунку. І завдяки цим професійним рисам їм вдалося вижити на еміграції”, — розповідає дослідниця.
Анжела Савченко впевнена: постать та надбання Микити Шаповала необхідно активно популяризувати.
“Бо ми традиційно “товчемося” довкола фігур Грушевського, Петлюри та Винниченка, і далі них нікого не бачимо. Але ж є також вагомі постаті”, — міркує співрозмовниця.
На думку дослідниці, розповідати про українську громаду, УГА та Микиту Шаповала необхідно і в Україні, й у Чехії.
“Зараз велика кількість українців опинилася в Європі. І якщо цих людей зараз не об’єднувати, це буде розмита ідентичність, ці українські діти будуть втрачені. Треба робити QR-коди [у Подєбрадах та Чехії загалом], визначати місця, маркування. На жаль, поки цього немає. Сподіваюсь, цей історичний ювілей стане першим кроком до такої важливої роботи”, — розповідає жінка.
Вона нагадує: в українських архівах збережені багато праць Микити Шаповала. Адже після Другої світової радянські війська вивезли з Чехословаччини архів Микити Шаповала до УРСР. Багато його книг оцифровані та є у відкритому доступі. Їх можна почитати, наприклад, за цим посиланням.
У листопаді в Харківському національному університеті імені В. Н. Каразіна провели міжнародну конференцію “Історично-культурний феномен Української господарської академії в Подєбрадах”. Відео з доповідями доступні за цим посиланням, а також тут.
Село Серебрянка Сіверської громади, де народився Микита Шаповал, зараз потерпає від постійних обстрілів російських окупантів. Волонтер благодійної місії “Проліска” зміг евакуювати частину шкільного музею на честь Микити Шаповала зі зруйнованої сільської школи. А пам’ятник Шаповалу на шкільному подвір’ї пошкоджений.
Читайте також: