МІЖ ВІЙНОЮ ТА ЕПІДЕМІЄЮ

Як працюють в умовах COVID-19 парамедики-волонтери на Донбасі (фото, відео)
Волонтери-парамедики на передовій в умовах епідемії не мають жодних гарантій від держави, бо ж офіційно — не на роботі. Та все одно їздять на виклики, тепер ризикуючи не тільки потрапити під обстріл, а й заразитися вірусом.

Ми їздили з добровольцями медичної служби ASAP RESCUE та побачили, як тепер допомагають людям на лінії зіткнення.
З 1 серпня підконтрольна Донеччина визнана "зеленою" зоною в Україні. Це критерій не від Міністерства екології, а від Міністерства охорони здоров'я. Він свідчить про контрольовану поширюваність коронавірусу в регіоні.

Підтверджених хворих на підконтрольних районах області і справді порівняно небагато. Та карантин не скасовують, адже епідемія продовжує поширюватися, а ліків і вакцини все ще немає.

Тож медики в лікарнях працюють в новому режимі. Додалося засобів захисту і у тих, хто допомагає людям на волонтерських засадах.
Фото: facebook Ірини Мудрик
Карантинна зона, краще телефонуйте
Ми зустрічаємося з волонтерами ASAP RESCUE на їхній "базі" в районі КПВВ "Майорськ". Реанімобіль до виїзду вже готовий а от жінки та чоловіки ще перевіряють аптечку та засоби захисту. Виходять вони з території, огородженої стрічкою і листочком А4 з написом "Карантин".

Цього разу волонтери зібралися до цивільних в Жованку.
Раніше у нас були ці відвідини регулярно, тобто раз на тиждень. Об'їжджали всі навколишні села. Це і Жованка, і Травневе, Гладосове, Курдюмівка. Потім у нас стало менше і препаратів, і медиків, тож стали рідше їздити. І плюс ㅡ вже почали приїжджати сімейні лікарі, які обслуговують людей

ㅡ розповідає волонтерка АСАПу Анастасія Вінславська.
Місцеві не носять як бронежилетів, так і масок
Дорога в село розбита, а подекуди вздовж неї виринають розбиті снарядами домівки. Ще ранок, але у дворі будинку для прийому є з десяток місцевих пенсіонерів. В селі людей залишилося мало, тож це навіть можна вважати ажіотажем. Та на огляд прийшли не всі, деякі в інших справах. Всі без масок, тож волонтери роздають ті, що привезли з собою.

Будинок, де видають довідки, хліб, гуманітарну допомогу, проводять прийоми сімейні лікарі чи медики-волонтери, мешканці називають "штабом".
Зустрічають нас питанням:

ㅡ Це температуру міряти?

ㅡ Ні, це диктофон.

ㅡ Ааа...


"Штаб" став місцем зустрічі, пліток, обговорень, новин тощо. Бо самоізоляція, яку запровадили з карантином, не була для жителів чимось новим, в такому режимі вони живуть чи не з початку бойових дій.


ㅡ Тут, біля "штабу", можна зібратися, поговорити?

ㅡ Так, тільки тут і поговориш. А вдома з ким говорити?

ㅡ Ви не поряд живете?

ㅡ Ні, я живу он там, українці біля мене живуть. Вони (показує на співрозмовників ㅡ ред.) тут поряд живуть.

ㅡ Ви чекаєте, коли відкриють КПВВ чи вам все одно?

ㅡ Ні, чекаємо! В нас же там родичі, діти. А так ㅡ лише по телефону говоримо.

ㅡ Давно не були у вас?

ㅡ Давно, дуже давно. До карантину частіше їздили, а зараз не можна проїхати. Ми самі тільки нещодавно почали їздити в Бахмут, а то не можна було.

Тут і справді не можна нічого придбати, магазинів немає. Хліб привозять СІМІКи, одягом й іншими речами допомагають гуманітарні організації. За продуктами чи іншими покупками потрібно їхати до міста.
Отримуємо "гробові", тобто пенсію, і їздимо в Бахмут, там скуповуємось. В основному, допомагають солдати. Ми їм добро робимо, а вони ㅡ нам. Дай Бог їм здоров'я"

каже нам місцевий, який представляється "дєд Вовка".

Пояснює: так його називають військові.

Представники СІМІК якраз привезли хліб для місцевих. Люди беруть для себе, своїх родичів та сусідів, які не змогли прийти самі.
В черзі до медиків чути діалог:

ㅡ А чого ти намордник надягнув?

ㅡ А мені там дали (показує на кімнату, де волонтери проводять прийоми)!

ㅡ Ага, і Валі дали.

ㅡ Та, і ще сказали: ніс закрийте.

ㅡ Ніс?

ㅡ Так.

ㅡ А дихати чим?..
Питаємо:

ㅡ А ви в епідемію не вірите?

ㅡ В кого?

ㅡ В епідемію, що маску носити потрібно.

ㅡ Ні, не вірю!

Всі сміються.

ㅡ Якщо тобі прийшов час здохнути ㅡ вибачте за висловлювання ㅡ здохнеш все одно: сьогодні чи завтра. А якщо тобі дано жити ㅡ будеш жити сьогодні, завтра чи ще 20 років. А у все решта я не вірю.

Охочих оглядають оперативно. Один чоловік прийшов на кардіограму, але цього разу апарату для процедури не брали.
— А чого це у вас така маска, а неї інша? — питає чоловік у нас з колегою. В однієї із нас респіратор, в іншої ㅡ багаторазова маска.

— Так вийшло, такі купили

— А. А мені безкоштовно дали! — хизується із добродушною посмішкою дідусь у футболці з іменем народного депутата від цього округу (такі роздавали перед виборами).

Маски для людей волонтери привезли не випадково. Це, в тому ж числі, і їхній захист. Самі парамедики сидять в респіраторах та захисних щитках. Закупили після початку епідемії, бо на складі були лише звичайні хірургічні маски, які, за словами волонтерів, їх не захистять.
Військові можуть мати COVID, і цивільні можуть мати COVID. Ми і з тими, і з тими працюємо. Військові — це наша основна місія. Тому ми тут і стоїмо, інакше нас би тут не було. А з цивільними працюємо в сірій зоні, де не завжди приїжджає "швидка", вони нас кличуть. Може бути гострий живіт, якась травма. Ми розуміємо, що "швидка" до них не поїде. І людей ми не кинемо. Але, щоб не заразитися, треба про себе дбати

ㅡ каже Анастасія Вінславська.
Парамедики-волонтери на Донбасі під час епідемії коронавірусу
Приховували симптоми коронавірусу
За час карантину у волонтерів вже є історія, коли всі добряче налякалися. З того часу й шукали все необхідне для захисту від вірусу.
Тільки почалася епідемія, і нас викликали на шлункову кровотечу. Ми собі думаємо: шлункова кровотеча, ну, нічим не спільна з COVID. А потім виявилося, що у тієї жінки був грип. Чоловік, який нас викликав, про це не сказав. Після повернення ми дуже ретельно продезінфікували машину і все решта. Завжди це робимо, але тоді особливо ретельно

ㅡ згадує Анастасія.
Фото: facebook Ірини Мудрик
Якраз тоді зареєстрували перший випадок коронавірусу Бахмуті. Спочатку команда припустила, що зараженою могла бути саме їхня пацієнтка. Але все обійшлося.
І сидимо собі, думаємо: а якби дійсно вона мала COVID, а ми ㅡ не захищені. Ми в той момент перейнялися цим і почали закуповувати засоби захисту. Тепер на кожен випадок ㅡ знаємо, не знаємо, чи поранення, чи якісь інші захворювання не пов'язані з COVID, — ми підозрюємо, що людина має COVID і виїжджаємо в повному захисті для того, щоб не заразитися. Тому що тут не вгадаєш

ㅡ додає дівчина.
На прийомі в населеному пункті з собою у медиків кілька ящиків різних медикаментів. Але, загалом, зазвичай потрібно небагато ліків — більшість місцевих питають хіба що про таблетки для зниження тиску і "капсулки від серця".

ㅡ 150-160 — у мене голова починає боліти.

ㅡ Уже на 150-160 починає голова боліти?

ㅡ Так.

ㅡ Вам робили магнезію? Не різко після укола падає тиск?

ㅡ Укол? Та не треба мені укол. Я таблеточку вип'ю і все, ㅡ лунає з кімнати.
Близько години прийому ㅡ і всіх охочих оглянули. "І глуха, і сліпа ㅡ а треба жити", ㅡ каже остання на сьогодні пацієнтка і виходить. Викликів для допомоги пораненим чи травмованим військовим на передовій цього дня не було.
Лінія розмежування як бар'єр
Ситуація з поширенням COVID-19 по різні боки лінії розмежування відрізняється. Бойовики, станом на 4 серпня, визнали на окупованій території 1829 хворих, 107 з них померли. Це не підтверджені дані. В українському міністерстві з питань реінтеграції заявляють, що це занижені цифри. На противагу — в підконтрольних районах Донеччини зареєстровано 905 пацієнтів заражених вірусом, померли 12 людей з цим діагнозом.

Кілька місяців КПВВ на лінії розмежування були практично закритими. Раз в тиждень пропускали через "Станицю Луганську", а на Донеччині перетнути лінію розмежування вдавалося хіба одиницям. Станом на початок серпня, на Донеччині виїхати на непідконтрольну територію або повернутися звідти можна тільки через пункт "Новотроїцьке" 2 рази на тиждень — щопонеділка та щоп'ятниці. Але, аби вас пропустили бойовики, ви маєте бути в їх спеціальних списках. Зараз умовою для перетину залишається самоізоляція або обсервація в медичному закладі.
Волонтери АСАП планують чергувати на КПВВ "Майорськ", коли його відкриють. Для цього вже їздили на перший день роботи іншого контрольного пункту в'їзду-виїзду, аби зрозуміти, як саме буде відбуватися пропуск.
Відкриття КПВВ "Мар'їнка", 10 червня 2020 року
Наразі ми готуємося до режиму звичайного чергування. Перший день ми маємо там стояти і спостерігати, як проходять люди через КПВВ. Чи не буде якихось надзвичайних станів у людей. Зараз спека, а в таку погоду буває багато різних випадків. Тому перший день може бути критичним як з огляду на погоду, так і тому, що буде багато людей — буде натовп, не буде порядку, люди будуть тиснути один на одного. Можуть бути провокації, або просто люди стоятимуть великим скупченням

ㅡ розповідає волонтер організації Роман Полійчук.
Відкриття КПВВ Мар'їнка в карантин. 10.06.2020
"Космонавти"
Пробували працювати біля КПВВ і в захисних костюмах. Жаліються: на сонці в них дуже жарко.
Але це наш захист, як бронежилет і каска. Співчуваю лікарям, які в них мусять бути 10-12 годин, це ㅡ страшне пекло

ㅡ каже волонтерка
Медики допомагають хлопцю з епілепсією на КПВВ "Мар'їнка", 10 червня 2020 року
Але перевага в тому, що після експерименту костюми викидати не треба — це багаторазові моделі.
Перші костюми, які до нас прийшли, вироблені в Китаї, місті Вухань. Ми так сміялися, що нам приїхали костюми саме звідти, це якесь співпадіння таке

ㅡ згадує Анастасія Вінславська
Виклики з підозрою на коронавірус до парамедиків поступали. Виїжджали ще на початку березня до одного артилериста. Команда, яка їхала на виклик, була у захисних костюмах.
Ми мусили думати заздалегідь. Ми ㅡ волонтери, у нас немає ніякої страховки. Якщо з нами щось станеться ㅡ ніхто нічого нам не компенсує. Тому ми і дбали ретельно про свою безпеку

ㅡ каже парамедик
Фото: facebook Ірини Мудрик
Максимальний захист для команди, додає дівчина, — це пріоритет. Бо захворіти для когось із них — нечувана "розкіш".
Якщо ми захворіємо, то у нас вся база закривається на карантин, і ми не зможемо виконувати свою місію. Бо хворими ми не зможемо поїхати до людей та наражати їх на небезпеку
Фото: facebook Ірини Мудрик
Через ризики захворіти комусь із команди, виникли проблеми і з заміною медиків та парамедиків. Ті, хто приїжджав на пару тижнів, залишаються вже місяцями.
От як на початку березня приїхали до нас, так, в принципі, більшість з них і залишилися. Тому що, якщо приїжджатимуть нові люди, вони повинні будуть пройти обсервацію, двотижневий карантин. І вони не повинні ні з ким контактувати, тому що ми не знаємо, чи вони заразні чи ні

ㅡ пояснює волонтерка Анастасія Вінславська.
Фото: facebook Ірини Мудрик
Так і працюють, і пристосовуються до нових умов, які диктує епідемія.
Всі матеріали за темою читайте тут

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

Поділитись публікацією

Проєкт фінансується Фондом міжнародної солідарності в рамках програми "Free Media Programme"
Зміст публікації не обов'язково відображає думку Фонду міжнародної солідарності та є предметом виключної відповідальності авторів


Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: