З 1 серпня підконтрольна Донеччина визнана "зеленою" зоною в Україні. Це критерій не від Міністерства екології, а від Міністерства охорони здоров'я. Він свідчить про контрольовану поширюваність коронавірусу в регіоні.

Підтверджених хворих на підконтрольних районах області і справді порівняно небагато. Та карантин не скасовують, адже епідемія продовжує поширюватися, а ліків і вакцини все ще немає.

Тож медики в лікарнях працюють в новому режимі. Додалося засобів захисту і у тих, хто допомагає людям на волонтерських засадах.

Ми зустрічаємося з волонтерами ASAP RESCUE на їхній "базі" в районі КПВВ "Майорськ". Реанімобіль до виїзду вже готовий а от жінки та чоловіки ще перевіряють аптечку та засоби захисту. Виходять вони з території, огородженої стрічкою і листочком А4 з написом "Карантин".

Цього разу волонтери зібралися до цивільних в Жованку.

Дорога в село розбита, а подекуди вздовж неї виринають розбиті снарядами домівки. Ще ранок, але у дворі будинку для прийому є з десяток місцевих пенсіонерів. В селі людей залишилося мало, тож це навіть можна вважати ажіотажем. Та на огляд прийшли не всі, деякі в інших справах. Всі без масок, тож волонтери роздають ті, що привезли з собою.

Будинок, де видають довідки, хліб, гуманітарну допомогу, проводять прийоми сімейні лікарі чи медики-волонтери, мешканці називають "штабом".

ㅡ Тут, біля "штабу", можна зібратися, поговорити?

ㅡ Так, тільки тут і поговориш. А вдома з ким говорити?

ㅡ Ви не поряд живете?

ㅡ Ні, я живу он там, українці біля мене живуть. Вони (показує на співрозмовників ㅡ ред.) тут поряд живуть.

ㅡ Ви чекаєте, коли відкриють КПВВ чи вам все одно?

ㅡ Ні, чекаємо! В нас же там родичі, діти. А так ㅡ лише по телефону говоримо.

ㅡ Давно не були у вас?

ㅡ Давно, дуже давно. До карантину частіше їздили, а зараз не можна проїхати. Ми самі тільки нещодавно почали їздити в Бахмут, а то не можна було.

Тут і справді не можна нічого придбати, магазинів немає. Хліб привозять СІМІКи, одягом й іншими речами допомагають гуманітарні організації. За продуктами чи іншими покупками потрібно їхати до міста.

В черзі до медиків чути діалог:

ㅡ А чого ти намордник надягнув?

ㅡ А мені там дали (показує на кімнату, де волонтери проводять прийоми)!

ㅡ Ага, і Валі дали.

ㅡ Та, і ще сказали: ніс закрийте.

ㅡ Ніс?

ㅡ Так.

ㅡ А дихати чим?..

Питаємо:

ㅡ А ви в епідемію не вірите?

ㅡ В кого?

ㅡ В епідемію, що маску носити потрібно.

ㅡ Ні, не вірю!

Всі сміються.

ㅡ Якщо тобі прийшов час здохнути ㅡ вибачте за висловлювання ㅡ здохнеш все одно: сьогодні чи завтра. А якщо тобі дано жити ㅡ будеш жити сьогодні, завтра чи ще 20 років. А у все решта я не вірю.

Охочих оглядають оперативно. Один чоловік прийшов на кардіограму, але цього разу апарату для процедури не брали.

— А чого це у вас така маска, а неї інша? — питає чоловік у нас з колегою. В однієї із нас респіратор, в іншої ㅡ багаторазова маска.

— Так вийшло, такі купили

— А. А мені безкоштовно дали! — хизується із добродушною посмішкою дідусь у футболці з іменем народного депутата від цього округу (такі роздавали перед виборами).

Маски для людей волонтери привезли не випадково. Це, в тому ж числі, і їхній захист. Самі парамедики сидять в респіраторах та захисних щитках. Закупили після початку епідемії, бо на складі були лише звичайні хірургічні маски, які, за словами волонтерів, їх не захистять.

За час карантину у волонтерів вже є історія, коли всі добряче налякалися. З того часу й шукали все необхідне для захисту від вірусу.

Якраз тоді зареєстрували перший випадок коронавірусу Бахмуті. Спочатку команда припустила, що зараженою могла бути саме їхня пацієнтка. Але все обійшлося.

На прийомі в населеному пункті з собою у медиків кілька ящиків різних медикаментів. Але, загалом, зазвичай потрібно небагато ліків — більшість місцевих питають хіба що про таблетки для зниження тиску і "капсулки від серця".

ㅡ 150-160 — у мене голова починає боліти.

ㅡ Уже на 150-160 починає голова боліти?

ㅡ Так.

ㅡ Вам робили магнезію? Не різко після укола падає тиск?

ㅡ Укол? Та не треба мені укол. Я таблеточку вип'ю і все, ㅡ лунає з кімнати.

Близько години прийому ㅡ і всіх охочих оглянули. "І глуха, і сліпа ㅡ а треба жити", ㅡ каже остання на сьогодні пацієнтка і виходить. Викликів для допомоги пораненим чи травмованим військовим на передовій цього дня не було.

Ситуація з поширенням COVID-19 по різні боки лінії розмежування відрізняється. Бойовики, станом на 4 серпня, визнали на окупованій території 1829 хворих, 107 з них померли. Це не підтверджені дані. В українському міністерстві з питань реінтеграції заявляють, що це занижені цифри. На противагу — в підконтрольних районах Донеччини зареєстровано 905 пацієнтів заражених вірусом, померли 12 людей з цим діагнозом.

Кілька місяців КПВВ на лінії розмежування були практично закритими. Раз в тиждень пропускали через "Станицю Луганську", а на Донеччині перетнути лінію розмежування вдавалося хіба одиницям. Станом на початок серпня, на Донеччині виїхати на непідконтрольну територію або повернутися звідти можна тільки через пункт "Новотроїцьке" 2 рази на тиждень — щопонеділка та щоп'ятниці. Але, аби вас пропустили бойовики, ви маєте бути в їх спеціальних списках. Зараз умовою для перетину залишається самоізоляція або обсервація в медичному закладі.

Волонтери АСАП планують чергувати на КПВВ "Майорськ", коли його відкриють. Для цього вже їздили на перший день роботи іншого контрольного пункту в'їзду-виїзду, аби зрозуміти, як саме буде відбуватися пропуск.

Пробували працювати біля КПВВ і в захисних костюмах. Жаліються: на сонці в них дуже жарко.

Але перевага в тому, що після експерименту костюми викидати не треба — це багаторазові моделі.

Виклики з підозрою на коронавірус до парамедиків поступали. Виїжджали ще на початку березня до одного артилериста. Команда, яка їхала на виклик, була у захисних костюмах.

Максимальний захист для команди, додає дівчина, — це пріоритет. Бо захворіти для когось із них — нечувана "розкіш".

Через ризики захворіти комусь із команди, виникли проблеми і з заміною медиків та парамедиків. Ті, хто приїжджав на пару тижнів, залишаються вже місяцями.

Так і працюють, і пристосовуються до нових умов, які диктує епідемія.