З Горлівки — до Бахмута, а згодом і до Черкас. Команда громадської організації “Асоціація “Відродження та розвиток” двічі починала життя з нуля. У нових громадах вони знову об’єднують людей і допомагають розв’язувати локальні проблеми.
Про те, як вдається зберігати ідеї попри переїзди та що сьогодні робить команда, журналісти Вільного Радіо розпитали менеджерку проєктів Лілію Дудник.
Громадська організація “Асоціація “Відродження та розвиток” з’явилася завдяки ініціативі підприємців із Горлівки. Вони об’єдналися, щоб разом втілювати для громади соціальні проєкти.
Першими проєктами стали квартальні й вуличні комітети. Їх створили для того, щоб люди мали змогу налагодити діалог з місцевою владою та впливати на важливі рішення в громаді.
“Наша команда завжди була енергійною й амбітною. Хотілося покращити не лише власне життя, а й життя людей навколо — це й стало головною мотивацією. Ми брали участь у різних проєктах, їздили по інших регіонах України, бачили позитивні приклади розвитку й намагалися впровадити цей досвід у себе, щоб наш регіон також змінювався на краще”, — розповідає менеджерка проєктів організації Лілія Дудник.
Після початку війни на сході у 2014 році команда організації мусила виїхати з рідної Горлівки через окупацію. Новим домом для активістів став Бахмут. Там до них долучились інші переселенці — ті, хто також залишив свої домівки через війну.
“У той момент нас дуже підтримав Міжнародний фонд “Відродження”. Саме завдяки цій допомозі ми запустили наш перший проєкт на новому місці “Центр допомоги переселенцям”, — згадує Лілія.
Ініціативу запустили для підтримки людей, які через війну втратили дім і переїхали до Бахмута. У 2014 році така допомога була вкрай потрібною, каже співрозмовниця: переселенці часто не знали, де шукати підтримку, як оформити документи чи отримати необхідні послуги.
“Це був дуже корисний проєкт. Переселенці приходили до нашого центру, а ми давали їм роздруковану “дорожню карту”. І вони вже йшли, наче по карті — знали, де оформити довідку, де отримати гуманітарку, куди звернутися за реєстрацією”, — розповідає Лілія Дудник.
Дехто з тих, хто спочатку приходив по допомогу, згодом і сам долучався до волонтерства.
“Люди всі залишилися без роботи, без звичного життя. І для того, щоб не збожеволіти від бездіяльності, вони приходили допомагати до нас у центр. Деякі з них навіть через 10 років залишаються в нашій команді”, — каже співрозмовниця.
Та основним напрямком організації залишався розвиток місцевої демократії — саме з цього все починалося ще в Горлівці.
“Центр з допомоги переселенцям був дуже важливим, але наша головна мета — навчати людей впливати на життя своїх громад, організовуватися, відстоювати свої права”, — підкреслює Лілія Дудник.
Тож у 2015 році команда знову взялася за розвиток місцевих ініціатив: проводила навчання для активних жителів, а також започаткувала програму підтримки ОСББ (об’єднань співвласників багатоквартирних будинків — ред.) по всій Донеччині.
У межах цієї програми відбулися тренінги, зустрічі та навчальні заходи, які об’єднали учасників із різних міст і селищ області. Підсумком цієї роботи став Перший регіональний форум ОСББ, що зібрав представників 150 об’єднань співвласників із 15 міст Донеччини.
Паралельно команда працювала з громадами Бахмутського району — у Соледарі, Сіверську, Часовому Яру, Званівці, а також у Світлодарську й Торецьку. Тут допомагали мешканцям оформлювати документи для місцевого самоврядування та спільно з ними розробляли програми розвитку громад.
У Бахмуті організація займала приміщення з невеликим закритим подвір’ям. Одного дня команда вирішила, що цей затишний простір добре підійде для молоді. Тут можна було проводити неформальні зустрічі та влаштовувати невеликі концерти.
Першим заходом, який тут організували, став вечір настільних ігор. З часом людей ставало все більше: молодь приходила сюди пограти й поспілкуватися, приводила друзів. На території проводили “квартирники” з піснями під гітару.
“Ми бачили, що багато підлітків просто шукають, де себе проявити. Хотілося дати їм таку можливість”, — згадує проєкт-менеджерка Лілія.
Ініціатива проіснувала близько двох років, але через завершення фінансування проєкт довелося зупинити.
Команда громадської організації також встигла запустити кілька ініціатив у Сіверській громаді. Одним із таких проєктів став “Сіверськ смарт громада”, який припав на 2019-2020 роки — ще до початку пандемії.
Для жителів кількох віддалених населених пунктів громади активісти закупили ноутбуки й облаштували робочі місця у приміщеннях старостинських округів — Серебрянського, Дронівського та Різниківського. У цих локаціях створили робочі центри, що під час карантинних обмежень дозволило не переривати діяльність громади та проводити засідання онлайн.
“У цих центрах збирали робочі групи, обговорювали плани, рішення для громади, — усе дистанційно, без потреби виїжджати до інших сіл чи міст”, — ділиться Лілія.
Ще один напрямок, який розвивали у ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” — екологічний. У Дронівці Сіверської громади активісти взялися привести до ладу невелику ділянку, де зливаються дві річки. Там розчистили стежку, прибрали зарості й облаштували галявину. Це місце планували перетворити на локацію для відпочинку: там мало з’явитися наметове містечко, а згодом і човнова станція.
Та втілити задумане не встигли — почалося повномасштабне вторгнення.
Так само довелося призупинити й інший проєкт — упорядкування природної спадщини регіону. Організація працювала над тим, аби зібрати дані про природні парки, заказники й заповідні зони, що є на території Сіверської громади. Готували документацію, уточнювали межі й перевіряли, які об’єкти перебувають на балансі.
Зараз цю справу поставили на паузу, але в команді зберегли бажання колись до неї повернутися.
Після початку повномасштабного вторгнення команда громадської організації знову зібралась, та цього разу вже у Черкасах. Більшість із активістів самі стали переселенцями, тому добре розуміли, як важливо мати підтримку. Морально було непросто, згадує менеджерка проєктів Лілія Дудник, тому вирішили діяти по-новому — через знайомство з новим місцем.
Першим проєктом “Асоціації “Відродження та розвиток” у Черкасах стали екскурсії до обласного краєзнавчого музею. Хотіли познайомити інших переселенців із краєм, у якому опинилися.
“Багато хто про Черкаси майже нічого не знав. А коли ми самі почали дізнаватися, зрозуміли, що це історичне місце, тут відбувалося чимало важливих подій”, — розповідає проєкт-менеджерка організації.
Спільно з працівниками музею команда провела десятки зустрічей, які відвідали близько 300 людей. Згодом ідею вирішили розширити: від екскурсій перейшли до облаштування інформаційних стендів у популярних місцях Черкас. На набережній та в парках розмістили короткі історії про цікаві об’єкти та природні зони, аби кожен, хто гуляє містом, міг дізнатися про нього щось нове.
У 2023 році команда почала працювати не тільки в Черкасах, а й у навколишніх громадах. Там провели “Школу місцевого активізму”: вчили охочих писати проєкти, шукати для них фінансування, організовувати збори й розробляти положення про ініціативи та слухання.
Нині організація спільно з іншими ГО та місцевою владою допомагає переселенцям і влаштовує зустрічі, присвячені відновленню українського сходу після деокупації.
Повернутися додому — головна мрія команди, зізнається співрозмовниця. А поки війна не завершилась, організація й надалі розвиватиме ініціативи вдалині від дому: працюватиме з місцевими громадами, шукатиме новин партнерів, а згодом, можливо, повернеться до екологічних ініціатив.
Не втрачати оптимізму допомагає підтримка партнерів, колег і людей, яким вони допомагають.
“Нас надихає молодь. У них зовсім інший погляд, вони іноді підказують такі рішення, які нам не спадали на думку. Ми залучаємо їх до проєктів, і це дає нові ідеї”, — каже наостанок співрозмовниця.
Раніше ми розповідали про громадську організацію “Слов’янський культурний центр “Задзеркалля”, яка виросла з ініціативи студентів-ентузіастів і сьогодні допомагає молоді розвиватися, зокрема й на Донеччині.