Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні згадаймо 23-річного Миколу Бондаренка з Кривого Рогу — командира міномета 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади. Він загинув 27 квітня 2022 року під час боїв з російськими окупантами у Верхньоторецькому на Донеччині.
Історію Миколи розповіли на платформі пам’яті “Меморіал”.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Микола народився у Кривому Розі на Дніпропетровщині. Після ліцею вступив до гірничого коледжу та здобув фах гірничого техніка-технолога. Працював на шахті “Артем-1”.
Згодом Микола пройшов строкову службу в Національній гвардії, після чого підписав контракт і залишився служити у своїй частині.
У 2019 році хлопець вступив до Криворізького національного університету, мріяв про роботу в Службі безпеки України. У вільний час цікавився психологією, спортом і багато читав.
Після завершення контракту у 2021 році Микола повернувся працювати на шахту, але невдовзі звільнився — відчув, що це не його шлях.
“Коля ніколи ні на що не скаржився. Завжди казав: «Все добре, мамо, не переживай». Як почали росіяни стягувати війська під Донецьк, я написала йому про свої переживання, а він відповів: «Не треба за мене хвилюватися — треба переживати за те, що відбувається в країні». Він був патріотом і мав дорослі погляди на життя”, — розповідає мама захисника Валентина.
На другий день після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення, хлопця викликали до військкомату. У складі 25-ї окремої повітрянодесантної Січеславської бригади він вирушив обороняти Донеччину.
За кілька місяців Микола розповів батькам, що став командиром міномета та здобув звання молодшого сержанта. Це виявилося останньою доброю звісткою — через десять днів він загинув.
Востаннє голос сина Валентина чула 26 квітня 2022 року.
“Мені здалося, що він був без настрою, і я аж образилась. А потім думаю: дурепо ти, дурепо, дитина на війні, а ти ще ображаєшся. Обіцяв передзвонити увечері. Але не передзвонив. Тієї ночі 27 квітня він і загинув”, — говорить жінка.
27 квітня 2022 року під час боїв у Верхньоторецькому на Донеччині Микола Бондаренко загинув від осколкового поранення в голову. Йому було 23.
Микола мав багато мрій і планів. У червні 2022 року він мав отримати диплом університету. А після війни хотів всиновити дитину, яка залишилася сиротою через війну. Та задуманому не судилося здійснитися.
Поховали Миколу на Алеї Слави у рідному Кривому Розі. Одну з вулиць у місті назвали на його честь.
З війни хлопця не дочекалися батьки та брат.
Світла пам’ять воїну.