Щодня о 9 ранку українці згадують усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Сьогодні вшануємо пам’ять Антона Сіваша з Вінниці. Чоловік боронив Україну й загинув на фронті.
Про загибель Антона написали на сторінці тактичної групи “Реванш”, у складі якої він воював.
Антон Сіваш був розвідником і мав позивний “Чівас”. Побратими згадують його як “патріота, опору для сімʼї та друзів, людину з великим серцем, що прагнула безкорисливого служіння своєму народу”.
“Попри спокійний норов та небажання виділятися, завжди шукав собі пригоди, ігноруючи небезпеку. Був надійним артилеристом та відважним штурмовиком.
Його романтичною мрією було побудувати будинок біля озера Сіваш після звільнення Криму. Але, відбивши плацдарм на укріплених позиціях ворога, після інтенсивного бою під місячним сяйвом, Бог покликав його до небесної фаланги”, — написали на сторінці підрозділу.
Антон був випускником Вінницького ліцею №6.
“Добрий, чесний, вихований, стриманий, розсудливий, відмінник та приклад для багатьох. Сильний духом і тілом. Гідний громадянин і захисник своєї держави, найкращий син, брат, хлопець, друг, однокласник!” — написали про чоловіка на сторінці закладу.
Кохана Антона Майя Цикун розповіла, що хлопця не хотіли брати в армію через молодий вік, втім він пішов на фронт добровольцем.
“Людина свого слова, Людина з великої букви… <…> З таких як ти потрібно брати приклад. Завжди говорив “я воюю не за гроші , мені це все не потрібне. Я не хочу, щоб вони прийшли в мій дім, до моїх близьких”. Воював до останнього. Завжди рвався перший в бій, щоб покарати цих виродків. А тепер твоє життя забрали…” — написала дівчина.
Майя згадує час, проведений з коханим, так:
“Наше кохання було тільки для нас двох, не для всіх. Ми ніколи не показували це на люди, це все було наодинці. Ми гуляли годинами, могли говорити годинами, ми могли насолоджуватись тишею і просто обіймати й цілувати один одного без лишніх слів… Просто цим насолоджуватись. Я завжди для тебе була найкрасивіша, ти мені постійно це казав. <…> Ти завжди розвивався і змушував це робити мене. І багато в чому виростив. Ти вчив мене бути сильною. За що я тобі дуже вдячна і ніколи це не забуду”.
Побратим Антона Олександр Шпакович написав йому листа зі спогадами:
“Чівас, брате, я розумію що тепер мені не буде з ким говорити вечорами, з ким ходити на пробіжки, з ким їздити в макдональдз щодня, їздити по військторгам пару разів на неділю і багато чого іншого… Мені цього дуже не вистачатиме. Знаєш, я багато в чому рівнявся на тебе, бо в тебе було просто все ідеально, всі твої риси характеру, все що ти робив, я аж дружньо заздрив тобі. Обіцяю тобі стати кращим…” — написав Олександр.
Антон Сіваш загинув 6 серпня під час виконання бойового завдання. Йому назавжди залишиться 24 роки.
Світла пам’ять.