Щодня о 9 ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання пам’ять усіх, чиє життя забрала загарбницька війна Росії проти України. 30-річний Дмитро Тимченко з Луганщини долучився до лав ЗСУ ще 2013-го: обороняв український схід під час АТО та повномасштабної війни, а 7 листопада 2023-го зазнав смертельних поранень у Кліщіївці.
Кохана дівчина Дмитра Олена звернулася до нашої редакції через соцмережі. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Дмитро Тимченко народився 20 квітня 1993 року в селі Розкішне Лутугинського району Луганської області. Закінчив місцеві школу та коледж, а у 2013 вирішив підписати контракт із ЗСУ.
“Він хотів закінчити університет і казав мамі, що на контракті [на службі] заробить грошей, аби оплатити навчання. І у 2023 році в нього вийшло. Він вступив у Луганський національний університет імені Тараса Шевченка в навчально-науковий інститут педагогіки і психології. У вересні вступив, а у листопаді загинув”, — розповідає Вільному радіо дівчина Дмитра Олена Жук.
З 2014 року чоловік брав участь в антитерористичній операції на сході України. А 2018-го долучився до 93-ї ОМБр “Холодний Яр”.
Мама та бабуся Дмитра живуть у Луганську, тож після окупації міста у 2014-му чоловік більше не зміг приїхати до них у гості. А тому однією з найбільших мрій Дмитра, додає його кохана, було звільнення міста Силами оборони.
Із Оленою Дмитро почав зустрічатися у листопаді 2022-го. Спершу, каже співрозмовниця, зав’язалося онлайн-листування, а невдовзі Дмитру вдалося приїхати до дівчини в Золотоношу на Черкащині.
“Я от така людина, яка 20 разів щось скаже, а потім подумає, а він 20 разів подумає, а потім зробить. За своє життя таких спокійних людей я ніколи не зустрічала. Він допоможе всім, але за себе він ніколи не міг щось попросити. Ми дуже хотіли купити квартиру у Дніпрі, вже були гроші, просто треба було почекати, поки його відпустять, щоб її оформити. Так само і розписатися не встигли”, — говорить Олена.
Перші пів року відкритої війни Дмитро Тимченко обороняв Харківщину, де дістав контузію. З серпня по грудень 2022-го чоловік захищав Соледар, а з січня по червень 2023-го — Бахмут на Донеччині.
З серпня Дмитро брав участь у боях за Кліщіївку, яку Сили оборони звільнили 17 вересня. За час служби Дмитро здобув медаль “Захисник Соледара” та відзнаку від Головнокомандувача ЗСУ “Золотий хрест”.
7 листопада російські окупанти вгатили по позиціях, де стояв Дмитро із побратимами. Чоловік миттєво загинув від множинних уламкових поранень.
“7-го числа він мені в годин 10 написав, а вже в обід його не стало. В нього вся спина була в уламках і через щоку пролетіло. Він упав і все… 30 листопада його поховали на Краснопільському кладовищі у Дніпрі. Приїхала його мама. Бабуся 9 років чекала зустрічі з внуком, дуже хотіла його побачити…” — із сумом каже Олена.
Рідні Дмитра Тимченка прагнуть, аби йому надали звання Героя України. Для цього вони створили електронну петицію та просять усіх небайдужих долучатися до підписання.
Світла пам’ять захиснику України.