Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Артура Калюжного зі Славути Хмельницької області. Він захоплювався технікою, а у вільні хвилини любив читати. У 2021 році став на захист України, служив разом із дружиною. Загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару FPV-дроном.
Про Артура Калюжного Вільному Радіо розповіла його дружина Діана.
Артур Калюжний родом зі Славути, що на Хмельниччині. Народився 1 лютого 2002 року. Шкільні роки провів у рідному місті. Після школи вступив до профтехучилища навчатись на кухаря.
Ще з дитинства Артур захоплювався технікою, обожнював мотоцикли й машини. Любив не лише кататися, а й власноруч щось підкрутити, полагодити, розібрати й зібрати назад. Це захоплення залишалося з ним і в дорослому житті.
“Він був добрим, здатним підтримати, чесним і справедливим. Я пам’ятаю його як турботливого чоловіка, справжню опору й величезну підтримку. Він був душею компанії, надійним і вірним другом”, — ділиться дружина Діана.
Вільного часу в нього майже не було, але якщо й знаходив — читав.
Першою підписала контракт дружина, а вже через п’ять місяців після того, як Артуру виповнилося 19, він приєднався до неї — це було 1 березня 2021 року.
Чоловік служив у 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді. У 2021 році воював в АТО в Широкиному та Маріуполі. Після початку повномасштабного вторгнення його відправляли на Запорізький напрямок, у Бахмут і Соледар на Донеччині, а також до Херсона.
“Кидали прямо в саме пекло”, — згадує дружина.
Мріяв Артур про власний будинок із альтанкою, щоб поруч була річка, де можна порибалити.
“А ще хотів маленьку донечку… На жаль, дітей у нас немає”, — говорить кохана загиблого Діана.
Під час служби Артура Калюжного відзначили кількома нагородами. Серед них — почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних сил України “Золотий хрест”, відзнака Міністерства оборони України “Захиснику України” та медаль “Сильному духом” від командування бригади.
Захисник загинув під час виконання бойового завдання внаслідок удару FPV-дроном.
У нього залишилися дружина, батьки та сестра.
Побратими згадують його як людину, на яку завжди можна було покластися.
“Він був душею компанії, з ним можна було не лише посміятися, а й поплакати”, — переповідає слова військових Діана.
Рідні захисника просять посмертно надати військовому звання Героя України. Щоб їх підтримати, підпишіть петицію за посиланням.
Вічна пам’ять.