Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Максима Ємця з Івано-Франківщини, який став на захист країни у 19 років. Воював на різних відтинках фронту та загинув на Покровському напрямку Донецької області.
Про загибель військового повідомила на своїй сторінці Оксана Рубаняк.
Вільне радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих. Це безкоштовно.
Максим Ємець народився у Косові Івано-Франківської області. Будучи юнаком, у 19 років пішов на війну. Пройшов Іловайськ і Дебальцеве, воював у 10-й гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”, а останні два роки повномасштабної війни — у 24-й механізованій бригаді імені короля Данила. З 2014 року побратими почали називати військового “Єнот”. На момент загибелі Максим мав звання старшого лейтенанта, пише “Антикор”.
Кохання Максима та Оксани зародилося на фронті. Їхні зустрічі були рідкісними і особливо цінними, пише Оксана. Війна змушувала закоханих бути на різних напрямках фронту, але саме Покровський, де вони мали можливість бачитися частіше, став тим місцем, яке забрало захисника назавжди.
“Ти робив мене щасливою, спокійнішою, жіночною, ти приймав мене абсолютно і підтримував у кожній справі. Ти вмів кохати так, як ніхто. Ти особливий, і я це постійно тобі повторювала. Твоє ставлення, життєві погляди, діяльність викликає тотальну повагу”, — пише на своїй сторінці Оксана.
Їхня зустріч стала святом для обох. Разом вони будували плани, мріяли про майбутнє і вірили в те, що чекає після війни.
“Не так ми хотіли розповісти про нас, не так це все мало відбутися. Стільки нереалізованих планів, мрій. Будинок за містом, діти, сімʼя. І спільна старість більше 60-ти років, на менше ти не погоджувався. Впертий, як і я. А ще ніжний, турботливий, люблячий, коханий. Моє єдине кохання. Мій спокій. Мій всесвіт”, — ділиться жінка.
Оксана завжди чекала зустрічей з Максимом. Відстань і небезпека не заважали їм знаходити можливості бути разом. Вона могла подолати пів країни, щоб побачити його, і він часто виїжджав небезпечними дорогами із лінії зіткнення, бо обіцяв приїхати.
“Ми попри зайнятість і відстань завжди знаходили можливість побачитись, робили нереальне. Спішили один до одного”, — пише Оксана.
Але минулої зустрічі вона шукала вже його тіло, щоб просто побути разом.
“Знайшла, побачились. Але ти вже на мене не дивився, і ніколи не поглянеш. Єдине, що я зараз чекаю — це знову нашої зустрічі. Єдине чого я хочу — до тебе. Я ніколи нічого не просила, всі твої дії, подарунки, вчинки, вірші — суто твоя ініціатива і вияв кохання. Єдине, що я просила тебе — це просто бути. І кохала тебе тому, що ти просто є. Як і ти мене”, — пригадує кохана загиблого військового.
Максим віддав своє життя війні. Загинув захисник на Покровському напрямку Донецької області.
За розповіддю коханої, він був тим, хто повністю віддавався боротьбі та жив нею. Останні роки життя військового були присвячені творчості. Оксана готувала збірку Максима до публікації, і має намір поділитися його спадщиною зі світом.
“Я розкажу про тебе світу. Я нестиму тебе у своєму серці, котре не бʼється з моменту твоєї загибелі. Кохаю тебе, мій всесвіте. Твоя Зіронька”, — написала на своїй сторінці Оксана.
Вічна пам’ять полеглому воїну.