Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — бахмутянин Олександр Юдічев. Чоловік загинув на Луганщині, коли поруч із ним розірвався артилерійський снаряд.
Вільне радіо розповідає історії тих, чиє життя забрала російсько-українська війна, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, ви можете заповнити анкету для рідних та знайомих загиблих або написати нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Про Олександра Юдічева розповіли на сторінці “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута”.
Олександр Юдічев родом з Бахмута. Закінчив школу №7, а згодом — навчально-науковий професійний педагогічний інститут Української інженерно-педагогічної академії за фахом спеціаліста з використання комп’ютерних технологій в управлінні та навчанні.
Після строкової служби працював у місцевому слідчому ізоляторі. А з 2016 року служив у 54-й окремій механізованій бригаді імені гетьмана Івана Мазепи. Серед побратимів мав позивний Каспер.
Повномасштабне вторгнення Олександр зустрів у Бахмуті. Воював у Донецькій та Луганській областях. З 2023-го служив на посаді заступника командира евакуаційної роти з морально-психологічного забезпечення ремонтно-відновлювального батальйону військової частини.
“Чоловік був відкритою та дружньою людиною, підтримував бойовий дух побратимів. Він був справедливим офіцером. Сашко цінував сім’ю, дуже чекав на появлення доньки, на жаль, дуже мало часу зміг бути з нею поруч. У вільний час інколи щось майстрував з дерева, наприклад, зробив столик, стільчик для нашої маленької Єлизавети”, — згадує дружина захисника Наталія.
Олександра Юдічева нагородили почесною відзнакою “Учасник АТО”, орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно), а також відзнаками Міноборони за зразкову службу та 15 років сумлінної служби.
Олександр загинув під Білогорівкою на бойовому завданні в групі з фортифікаційного обладнання позицій. Поблизу розірвався артилерійський снаряд, і чоловік дістав несумісні з життям поранення.
Захисника поховали на Черкащині в селі Вергунах, куди з Бахмута евакуювалась його родина.
Олександру назавжди залишиться 34 роки. У нього залишились мама, донька та дружина-військова.
Світла пам’ять загиблому захисникові.