Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо пам’ять усіх, хто загинув через загарбницьку війну Росії проти України. Віталій Литвин — один із них. Незадовго до відкритого вторгнення хлопець вступив до “Азову”. Життя 24-річного захисника обірвав російський теракт у колонії Оленівки.
Віталій Литвин родом із Павлограда Дніпропетровської області. У рідному місті зустрів свою майбутню наречену. Згодом пара переїхала до Харкова.
“Віталій завжди був патріотом своєї країни. Був в “Правому секторі”, військово-патріотичному клубі “Сокіл” та [організації] “Національні дружини”. Навчався в Харківському політехнічному університеті, закінчив із червоним дипломом”, — розповідає Вільному радіо наречена військового Уляна Осіння.
Віталій не вступив на магістратуру, бо обрав шлях військового. За пів року до початку повномасштабної війни долучився до полку “Азов”.
“У Харкові працював таксистом, тому й в “Азові” обрав посаду водія. На позиції [у Маріуполі] вже був 21 лютого [2022]. Рятував поранених побратимів і займався евакуацією загиблих”, — згадує Уляна.
Із загостренням ситуації у місті, додає дівчина, військовому все рідше вдавалося зв’язатись з рідними.
“На зв’язок виходив не часто. Особливо в березні, бо точились важкі кровопролитні бої. Потім їм передали старлінк, але за всю “Азовсталь” він вийшов один раз на зв’язок, сказати, що він прорвався і такого навіть в фільмах не бачив”, — ділиться наречена полеглого “азовця”.
У російський полон Віталій Литвин потрапив після виходу із заводу “Азовсталь”.
“16 травня [2022] побратим кинув селфі мого нареченого та написав: “Передає, що кохає. У нього все добре. 19 травня я дізналася, що вони вийшли в полон”, — ділиться Уляна.
16 травня командири виконали наказ вищого військового командування України — зберегти життя особового складу та скласти зброю. Упродовж чотирьох днів із бомбосховищ заводу вийшли 2 439 військових. Так українські захисники, сподіваючись на подальший обмін, опинились у полоні Росії.Для довідки:86 днів українські військові тримали позиції та захищали Маріуполь від окупантів. На початку травня 2022-го російська армія розпочала штурм заводу “Азовсталь”, де перебували десятки цивільних і військових майже без їжі та боєприпасів.
“Утримують у колонії окупованої Оленівки”, — про таку подальшу долю Віталія його наречена почує за декілька днів.
Після двох місяців полон дівчину шокує ще одна звістка — був вибух в одному з бараків, куди перевели й її коханого.
“[Росіяни] виставили списки. Він був останній в цьому списку [загиблих], все було чітко написано: ім’я, прізвище, дата народження. Помилок не було, а хотілося б. Одразу не повірила, але серцем відчула — його більше немає..”, — зізнається Уляна.
Причиною вибуху, як свідчать висновки міжнародних експертів, була термобарична зброя, яку застосувала Росія. ООН не змогла провести розслідування теракту, запевняючи, що росіяни не пускають туди їхню місію. Пізніше експерти організації заявили, що колонію обстріляли не ракетами HIMARS — саме на цій версії подій наполягають росіяни.Для довідки:У ніч проти 29 липня 2022 року в одному з бараків колонії в Оленівці пролунав вибух. Того дня загинули понад 50 бранців, ще більше ніж 100 дістали поранень.
Торік у жовтні Україні вдалося повернути тіла військових, загиблих у російському теракті. Одним із них був і Віталій Литвин.
“Перше підтвердження [ДНК-аналізу] ми отримали у січні, а друге — в липні 2023 року. За день до мого дня народження. Ненавиджу липень, літо. Ми не встигли найголовніше — весілля та родина. Ми були разом вісім років. Ми були б найкращими батьками своїх дітей, навіть ім’я придумали. Але вже нікого ніколи разом не назвемо”, — каже Уляна.
Дівчина зізнається: їй все ще складно оговтатися після загибелі коханого.
“Він був найдобрішою та найщирішою людину, яку я знала. Кажу так не тому, що він був моїм нареченим, це підтвердять всі в його оточенні. Завжди всім допомагав, мріяв об‘їздити пів світу. Як я тримаюсь? Так само як і пів моєї країни, які втратили когось або щось на цій війні…” — додає наречена Віталія.
Світла пам’ять загиблому.