Зробити резюме статті: (ChatGPT)
Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо Сергія Стана. Ще до повномасштабної війни чоловік підписав контракт із 35 окремою бригадою морської піхоти. У її лавах, зокрема, звільняв Херсонщину, боронив Вугледар та Авдіївку.
Про Сергія Стана розповіли на сайті Олександрівської селищної ВА та платформі пам’яті “Меморіал”.
Сергій Стан із позивним Тайсон народився 9 вересня 1981 року в Кишиневі. Коли хлопцеві було три роки, він разом із матір’ю і братом Олександром перебрався до села Золоті Пруди Олександрівської громади. У школу Сергій пішов уже там.
“Він із дитинства був надзвичайно активним: будь-які заходи чи змагання не обходилися без його участі. Займався у секціях карате-до, легкої та важкої атлетики. Мав гарний голос та відрізнявся творчою вдачею”, — переповідають спогади його вчителів в Олександрівській селищній ВА.
Після школи Сергій вступив до Донецького культурно-просвітницького училища: займався вокалом, грав на гітарі й баяні. Проте, здобувши освіту, чоловік працював на робітничих спеціальностях у Донецьку, а потім на шахті “Свято-Покровська”.
Паралельно Сергій продовжував займатися спортом — навіть посів ІІ місце в обласних змаганнях із важкої атлетики. А ще брав активну участь у житті рідного села — туди він повернувся жити 2009 року разом із дружиною Катериною, яку зустрів у Донецьку. Разом подружжя виховувало трьох дітей. Ще одну дитину Сергій мав від попереднього шлюбу.
“Сергій завжди мріяв служити у морській піхоті, як його рідний дядько. Хлопця дуже вабила військова дисципліна, фізичні навантаження та наполегливі тренування – адже все це було способом його життя”, — розповіли в Олександрівській селищній ВА.
Свою мрію чоловік здійснив ще до повномасштабного вторгнення, підписавши контракт із 35 окремою бригадою морської піхоти імені контрадмірала Михайла Остроградського. У її складі новоспечений військовий і зустрів відкриту війну.
Сергій брав участь у звільненні Херсонщини. Потім виконував бойові завдання під Вугледаром, Авдіївкою й разом із побратимами одним із перших проривав російську оборону на Донеччині. Коли видавалася можливість, захисник приділяв час улюбленій справі — спорту. Так, у квітні 2023 року він узяв участь у чемпіонаті України з воркауту.
Але вже за два місяці, 24 червня 2023 року, Сергій загинув від осколкових поранень поблизу села Сторожеве Великоновосілківської громади.
Поховали військового в уже рідних Золотих Прудах.
У нього залишилися дружина й четверо дітей.
Вічна пам’ять.