Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Цього дня згадаймо Олега Устяновського з Львівщини, який після початку повномасштабної війни приєднався до територіальної оборони, а потім обороняв українські землі від росіян на Харківщині та Донеччині.
Про Олега Устяновського Вільному радіо розповіла сестра Андріяна, мама Зоряна та тато Богдан.
Вільне радіо щодня розповідає про військових і цивільних, які стали жертвами російської агресії проти України. Ми прагнемо, аби їхні імена не залишилися лише статистикою. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних і знайомих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами. Це безкоштовно.
Народився Олег Устяновський 1 квітня 1995 року в селі Пукеничі на Львівщині, де провів дитинство та шкільні роки.
“Він любив все організовувати, наприклад, якесь свято в школі, то бере ініціативу й контролює процес, аби все вдалося”, — розповідає мати захисника Зоряна.
Хлопець змалку захоплювався спортом — грав у футбол, а ще любив читати книжки, каже тато Олега Богдан.
За словами рідної сестри Андріяни, також брат полюбляв грати у волейбол. Ще до війни часто влітку збирався з друзями.
Мати додає, що Олег дуже любив Різдво і ходити з вертепом, грав роль Жидівки Сари.
“Разом із друзями збиралися, наряджалися і заходили у хати та ставили сценку. Кожен говорив різні слова, щоб веселили людей, а потім колядували”, — розповідає Зоряна.
Після школи хлопець вступив в Дрогобицький фаховий коледж нафти і газу. Закінчивши його, Олег подав документи до Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. Однак за освітою так і не працював.
Олег Устяновський мав військову підготовку, яку проходив у 2017 році в Чернігові.
Згодом влаштувався на завод з виготовлення електричних кабельних мереж для авто, де був бригадиром.
“Розрахувавшись на заводі, Олег поїхав працювати в Чехію на яблука та в Польщу на завод з виготовлення батарей”, — говорить мати військового.
Після повернення з-за кордону Олег Устяновський влаштувався на завод з розливу води “Моршинська”, де пропрацював аж до того, як став на захист українських земель.
За словами родини, в перші місяці повномасштабного вторгнення Олег Устяновський приєднався до Стрийської територіальної оборони.
“Рішення стати на захист країни ухвалив самостійно. Олег вірив в Україну й був справжнім патріотом”, — каже мати військового Зоряна.
Олег служив командиром кулеметного зводу 2-ї стрілецької роти військової частини А4058.
Олега Устяновського в лютому 2023 року направили на навчання до Рівного, де він отримав звання молодшого лейтенанта, а згодом — лейтенанта. Після навчання його перевели до військової частини в Хмельницькому. В проміжках між навчанням військовий служив на Харківському напрямку.
“Олег з Харківського напрямку поїхав на навчання в Німеччину. Після чого отримав підвищення — став командиром взводу. Коли приїхав, то їхню роту одразу відправили в Донецьку область”, — ділиться тато захисника.
Олег, як зазначає сестра Андріяна, був однаковий і серед друзів, і серед родини.
“Він був дуже веселим. Всіх підтримував й завжди йшов на допомогу. Друзі його дуже люблять”, — ділиться мати захисника.
Разом з сестрою Олег любив ходити в боулінг, гуляти чи дивитись фільми. Також, як зазначає співрозмовниця, в дитинстві катав її на санчатах, їздив на море й дуже хотів подорожувати.
Сестра Андріяна пригадала, як Олег вчив її керувати автомобілі: “Я тільки почала, і коли з ним їхала, якщо щось не так — заглухну чи ще щось — він ніколи не сварився. Казав: “Добре, давай ще раз спробуємо”. А з кимось іншим, то зразу кричати починали, і тоді вже нічого не хотілося. А з ним якось спокійніше було, я відчувала, що є людина, яка завжди допоможе та підкаже”.
Родині дуже бракує Олега, поділився тато. Мати пригадала, як син завжди казав: “Мамунчик, я прийду з перемогою”.
“У нього була така надія”, — говорить Зоряна.
Олег Устяновський, за словами сестри, мріяв створити свою сім’ю й хотів донечку.
“Побудувати будинок хотів та відкрити власну справу. Ми з ним навіть пробували — створили магазин по дропшипінгу. Спершу було все добре, а як почалося вторгнення — закинув”, — каже Андріяна.
У Олега була дівчина, однак вони не встигли одружитися.
Олег Устяновський за час служби отримав відзнаку Президента України “За оборону України”. Зараз рідні намагаються домогтись присвоєння ордену “За мужність”.
Після повернення з Німеччини 12 липня 2024 року Олег Устяновський відправився в Донецьку область. Захисник загинув 23 липня внаслідок прямого влучання по бліндажу. Поховали його в рідному селі.
Вічна та світла пам’ять.