Щодня українці вшановують хвилиною мовчання всіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Серед них — військовий з Вінницької області Михайло Мовчан. Чоловік загинув на фронті невдовзі після одруження.
Дружина Михайла Аліна звернулася до нашої редакції через форму на сайті. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про ваших близьких або знайомих.
Михайло Мовчан — військовий 14-тої штурмової бригади НГУ “Червона калина”. Він народився 17 січня 1999 року в селі Жигалівка Вінницької області. Закінчив теплоенергетичне відділення коледжу. Згодом поїхав на заробітки до Німеччини. Після повернення у 2018 році відслужив строкову службу, а після — підписав контракт.
З 2019 року брав участь у боях на сході. Згодом Михайло перевівся в підрозділ на Вінниччині, аби бути ближче до коханої. Аліна розповідає, коли пара стала жити разом, Михайло сам облаштовував житло.
“Він був дуже вправний, як то кажуть, золоті руки. Ми, коли з ним з’їхались разом жити, він усі проводочки, все це сам зробив. Він вмів, прям це його було”, — розповідає Аліна.
Початок повномасштабного вторгнення чоловік зустрів у Вінниці. А після того, як від ракетного обстрілу у центрі міста 14 липня 2022 року загинула його двоюрідна сестра Катерина, вирушив на фронт.
“Катя в клініці “Нейромед” працювала. Коли вона загинула, Мишко тоді мені й казав: “Алін, як думаєш, про що Катя думала, коли вона вже розуміла, що вже все? Тепер я думаю, про що Міша думав, коли..? Чи він розумів, чи він не розумів, що все? Він мені завжди казав: “Алін, я такий везучий. У мене скільки снарядів під ноги падало. Або осколки пролітали. І не розривалися”, — згадує дружина.
Михайло не одразу сказав жінці, що їде на фронт.
“Пам’ятаю, каже: “Пішли скупимось, мені там треба щось “по-військовому”. Я спочатку нічого не запідозрила. А потім дивлюсь, він купляє карімат, ще щось, багато речей. І я кажу: “Мишко, куди ти збираєшся, я щось не зрозуміла? А він спочатку сказав, що на навчання, а пізніше зізнався”, — розповідає дружина.
Михайло тримав оборону поблизу Спірного Соледарської громади на Донеччині. Після відпустки ніс службу на Київщині.
Коли вчергове вдалося вирватися додому, Михайло освідчився Аліні і пара одразу зіграла весілля. Дівчина згадує, який сюрприз влаштував їй коханий.
“Це був березень 2023, я брала участь у розіграші фотосету. Але не виграла. А потім мені зателефонували, сказали, що вирішили обрати ще одну переможницю, і запрошують мене. Я дуже зраділа, і як раз Михайло був поруч, я спитала чи можна прийти на фотосет з хлопцем. Він дуже здивувався, але поїхав зі мною. Фотографуємося, все класно. І тут мені фотограф каже, давай, я тебе пофотографую одну там десь на сходах. Поки я стаю на ті сходи, розвертаюсь, а там вже стоїть мій Мишко з букетом. І тут розумію, що це пропозиція. Що все-таки я цю фототесію не виграла. А це все підлаштували”, — з посмішкою згадує Аліна.
За кілька днів пара розписалась.
“19 числа він освідчився, а 23 ми одружились. Я ще пропонувала пізніше, щоб був час підготуватися. А він каже: “Пам’ятаєш ти колись мені казала, яка гарна дата 23.03.2023? В той день було зайнято, але в РАЦСі нам знайшли віконечко зранку. Відзначили з найріднішими. А 25 березня Мишко вже поїхав на службу”, — розповідає Аліна.
У травні 2023 року підрозділ Михайла вирушив на Запорізький напрямок. 3 серпня захисник загинув.
“3 серпня, 8 вечора, він до мене дзвонить. І каже: “Я буду сьогодні йти хлопців міняти на сусідні позиції”. Але може не бути зв’язку. Ти не переживай, все буде нормально. Він мені завжди казав: “Ти мені все пиши протягом дня. А коли в мене буде зв’язок, я зайду і буду читати. Мені це якось гріє душу, коли я читаю. І оце я з ним поговорила, а в 22.57 написала повідомлення. На жаль, він його вже не прочитав. Я досі йому пишу кожен день ці смс-ки, розказую йому все, що в мене відбувається.
Вони йшли міняти хлопців на позиції, їх було четверо. Їх засік ворожий дрон…І по прямій наводці, так сказати, був мінометний обстріл. Він загинув від осколкового поранення”, — розповідає жінка.
В кінці серпня у Михайла мала бути відпустка. Пара планувала відпочинок у Карпатах. А ще Михайло мріяв побачити море і отримати водійське посвідчення. Та не встиг. Зараз Аліна сама пішла в автошколу, аби здійснити мрію за коханого.
Дівчина згадує Михайла добрим, наполегливим та мужнім.
“Він дуже любив спорт, воркаут, боулінг. Як тільки він приїжджав в якусь відпустку, він нас всіх збирав в боулінг, вчив інших грати. Він був дуже мужній, вольовий. Дуже добрий, прям нікому не відмовляв.
Я досі живу в тій квартирі, яку ми знімали разом. Тут дуже все пов’язане з Мишком. Це все наше сімейне життя. Не хочеться звідси нікуди. Бо все рідне. У мене 2023 рік — це був рік щастя і рік болю одночасно. В мене він був і щасливий, і найгірший”, — каже Аліна.
Жінка згадує, що Михайло завжди важко сприймав загибель побратимів.
“Побратими говорили, що він кращий з кращих. Дуже важко було його втрачати. І коли він втрачав побратимів, розповідав мені про них з такою теплотою, з таким болем. Я чула це в його голосі. Показує телефон, а там фотографія з весілля того хлопця, і каже, мені так жаль цю дружину. А тепер я така дружина”, — каже жінка.
Михайла поховали у рідному селі. Йому назавжди залишиться 24 роки. У нього залишились дружина, мама та сестри.
Світла пам’ять полеглому захисникові.