Підтримайте Вільне Радіо
Щодня о 9-й ранку ми вшановуємо хвилиною мовчання тих, чиє життя забрала російсько-українська війна. Згадаймо військового з Лисичанська Артема Попова. Захисник боронив країну з 2015 року. Після початку відкритої війни він мріяв звільнити від окупантів рідне місто, але загинув поблизу Бахмута, де створив власну сім’ю.
Про Артема Попова розповіли на сторінці ініціативної групи “Ті, хто тримає небо. Віртуальний музей Бахмута” й у пресслужбі Державної прикордонної служби України.
Вільне Радіо публікує історії загиблих під час російсько-української війни, аби вшанувати їхню пам’ять. Якщо хтось із ваших близьких загинув через війну, і ви хотіли б поділитися історією його (її) життя, заповніть анкету для рідних та знайомих загиблих або напишіть нам у Telegram, Instagram чи Facebook. Наші журналісти зв’яжуться з вами, щоб розповісти про дорогу вам людину. Це безкоштовно.
Артем Попов народився 24 грудня 1986 року в Лисичанську на Луганщині. Здобув освіту в Міжрегіональній академії управління персоналом, але у 2015 році підписав контракт зі Збройними силами й остаточно пов’язав життя з військовою справою.
Спершу Артем служив у 53-й окремій механізованій бригаді, але згодом перевівся до 54-ї, яка базувалася в Бахмуті. Така зміна стала доленосною для військового, адже саме там він згодом збудував власну сім’ю.
Якось знайомі розповіли захиснику про дівчину Дар’ю, і Артем написав їй у соцмережі. Перше побачення пари відбулося 8 березня в магазині спорттоварів, де працювала дівчина. У серпні 2017 року закохані побралися. Після цього вони жили на два міста: Бахмут і Лисичанськ.
“Під час нашого знайомства він мені стільки написав віршів, але, на жаль, це все залишилося в Бахмуті”, — розповідає дружина захисника.
Крім написання віршів, Артем любив співати й захоплювався веслуванням.
У 2019 році Артем Попов продовжив службу в 3-му Луганському прикордонному загоні імені Євгена Пікуса. Військовий виконував завдання у відділі прикордонної служби “Золоте”. Там, на контрольному пункті, він і зустрів повномасштабне вторгнення, до якого готувався давно.
“Як почалася велика війна, він одразу сказав, щоб я збирала сумку і їхала з Бахмута. Я виїхала до Дніпра, щоб чоловік міг хоч інколи заїжджати й бути ближче до Бахмута, бо ми тоді думали, що, може, скоро повернемося. Але Артем давно казав: буде велика війна”, — згадує Дар’я.
У перші тижні відкритої війни захисник, який служив кулеметником у вогневій групі, брав участь у численних стрілецьких боях і забезпечував дорожній коридор для місцевих, які прагнули евакуюватися.
Згодом Артем виконував бойові завдання на Кремінському напрямку. 9 березня 2022 року разом зі своїм підрозділом біля селища Житлівка захисник знищив колону важкої техніки й близько ста російських піхотинців. Завдяки цьому військові змогли відбити наступ на Кремінну.
Надалі Артем Попов боронив Донеччину, зокрема служив у Святогірську, Богородичному й Бахмуті, але мріяв звільнити рідний Лисичанськ. Протягом усього повномасштабного вторгнення військовий виконував обов’язки командира свого відділення. Він був старшим на позиціях і мав повагу серед бойових товаришів.
“Він був прикладом для своїх побратимів. Життєрадісна людина, завжди веселий, ввічливий, завжди був культурний у спілкуванні”, — розповідає командир захисника Дмитро Олексюк.
7 січня 2023 року Артем Попов у складі зведеного підрозділу брав участь у штурмі раніше втрачених позицій в районі села Підгородного біля Бахмута. Тоді прикордонники відтіснили “вагнерівців”: приблизно 18 з них вдалося знищити, ще 24 — поранити.
“Під час бою Артем зіграв дуже велику роль як кулеметник. Всю ніч нас штурмували “вагнерівці”, вони вже зайшли до нас, ми вибивали їх, і на ранок вдалося”, — каже військовий Дмитро Кушнір, який керував обороною позицій.
Але коли захисник разом із побратимом переносив кулемет, їх накрив артилерійський обстріл — Артем загинув.
Спочатку військовий знайшов спокій у Дніпрі, але згодом його перепоховали на Алеї Героїв в Ірпені. Колись Артем мріяв оселитися там разом із дружиною.
У 2023 році Артему Попову посмертно надали звання Героя України.
Вічна пам’ять захисникові.